Гризодубова Валентина Степанівна

ГРИЗОДУ́БОВА Валентина Степанівна (14 (27). 04. 1909, в офіц. рад. історіо­графії — 31. 01. 1910(13. 01. 1911), Харків — 28. 04. 1993, Москва) — льотчиця. Дочка С. Гризодубова. Перша жінка, удостоєна зва­н­ня Героя Рад. Союзу (1938), Герой Соц. Праці (1986). Учасниця 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. Навч. у Харків. технол. ін­ституті та консерваторії, закін. Харків. школу пілотів цивіл. авіації (1929). У 1930–34 — пілот-ін­структор Тульс. аероклубу (РФ), від 1934 — пілот агітац. ескадрильї. У 1937 встановила 5 світ. авіац. рекордів висоти, швидкості й дальності польоту. 24–25 вересня 1938 як командир екіпажу разом із П. Осипенко та М. Расковою на літаку ДБ-2 Б (АНТ-37 біс) «Батьківщина» здійснила без­посадк. пере­літ з Москви на Далекий Схід і встановила світ. жін. рекорд дальності польоту. У 1939–41 — нач. Упр. між­нар. повітр. ліній СРСР. В армії від березня, на фронті від травня 1942 — командир 101-го транс­порт. авіац. полку (від листопада 1944 — 31-й гвард. авіац. полк дальньої дії). Від травня 1942 до червня 1944 здійснила понад 200 бо­йових вильотів на бомбардува­н­ня військ. обʼєктів ворога і до­ставку вантажів партизанам. Від 1946 — за­ступник нач. з льотної під­готовки, 1963–72 — нач. н.-д. льотно-ви­пробувал. центру НДІ-17 (Москва); від 1972 — за­ступник нач. з льотної під­готовки Моск. НДІ приладобудува­н­ня. Брала активну участь у врятуван­ні ре­пресованих, зокрема С. Корольова. У Москві встановлено памʼятник Г., на будинку, де вона жила, — мемор. дошку. 1970 у Харкові у квартирі Гризодубових від­крито музей історії авіації (від 1999 — Мемор. музей-квартира сімʼї Гризодубових). Іменем Г. на­звано вулицю у Смоленську (РФ), кратер на планеті Венера, харків. аероклуб.

Завантажити статтю