Гримич Марина Віллівна

ГРИ́МИЧ Марина Віллівна (04. 04. 1961, Київ) — прозаїк, етнолог. Дочка Вілля та Галини Гримичів, дружина І. Осташа. Канд. філол. (1990), д-р істор. (2005) н., професор (2006). Член НСПУ (2004). Закін. Київський університет (1983). Відтоді працювала у системі НАНУ: від 1990 — молодший науковий співробітник ІМФЕ; 1992 — вчений секр., від 1992 — заступник директора Міжнар. школи україністики. Від 1996 — доцент, 2001–06 — завідувач кафедри етнології Київ. університету. Директор видавництва «Дуліби» (від 2005). Наукові дослідження із соц. та юрид. антропології, етнопсихології, істор. етнології, зокрема «Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців» (2000), «Інститут власності у звичаєво-правовій культурі українців ХІХ — початку ХХ ст.» (2004), «Звичаєве цивільне право українців ХІХ — початку ХХ ст.» (2006; усі — Київ). Пише у жанрах жін. та політ. романів.

Рекомендована література

1. Сєрова А. Світло в кінці тунелю // ЛУ. 2002, 3 жовт.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю