Гримич Вілль Григорович

ГРИ́МИЧ Вілль Григорович (07. 06. 1925, Москва — 03. 10. 2016, Київ) — перекладач, літературний критик. Чоловік Галини, батько Марини Гримич. Літ. премія ім. М. Рильського (1993). Член-кореспондент Словен. АН і мистецтв (1991). Член НСПУ (1966). Ордени Богдана Хмельницького (1999) та «За заслуги» (2001) 3-го ступеня Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Київський університет (1953). Працював завідувач відділу зарубіж. літ-р «Літературної газети» (1957–60), заст. гол. ред. г. «Молодь України» (1960–62), відп. секр. та заст. відп. ред. ж. «Дніпро» (1962–65), гол. ред. видавництва «Молодь» (1965–69). Секр. Київ. організації (1991–94) та чл. Президії (від 2005) НСПУ. У перекладі Г. зі слов’ян., тюрк., зх.-європ. мов вийшли проз. й поет. книги, зокрема романи й повісті: з чес. — «Таємниця золотого Будди» Й. Несвадби (1961), «Юпітер з павою» П. Гануша (1963); зі словац. — «Мертві не співають» Р. Яшика (1963; 1975), «Смерть зветься Енгельхен» Л. Мнячка (1966); зі словен. — «Команда “Синьої чайки”» Т. Селішкара (1965), «На сплавах» А. Інголича (1968), «Балада про сурму та хмаринку» Ц. Космача (1983); із хорват. — «Казки з давнини» І. Брлич-Мажуранич (1971); з узбец. — «Халамидник» Г. Гуляма (1972; 1991), «Джура. Далека пустеля: Повісті» У. Умарбекова (1988), «Узбецькі народні казки» (1975; 1985); збірки поезій зі словен. (Ф. Прешерна, 1977; співавт.), естон. (В. Беекмана, 1981; А. Сійга, 1986), узбец. (Хамзи Хакім-заде Ніязі, 1989) мов. Переклав низку драм. творів, поставлених у київ. та обл. театрах, зокрема з франц. — «Вісім жінок» Р. Тома (1980), з італ. — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі (1982), «Привиди» Е. де Філіппо (1993), з нім. — «Візит старої дами» (1983), «Геркулес та Авгієві стайні» (1989) Ф. Дюрренматта, «Войцек» Г. Бюхнера (1992), «Мерлін, або Спустошена країна» Т. Дорста (1996), із серб. — «ТЮЕЖ» («Товариство югославських емансипованих жінок») Б. Нушича (1985), з англ. — «Еквус» П. Шеффера (1991), з іспан. — «Кара без помсти» Лопе де Веґи (1998) та ін. Виступав зі статтями, есе про взаємини укр. літ-ри з літ-рами Зх. і Сх., із шевченкознав. розвідками («За Кобзаревою луною», «Від покоління до покоління») тощо. Автор низки статей в ЕСУ. Усі переклади, літ. розвідки Г. опубл. в Києві.

Завантажити статтю