Гримич Вілль Григорович

Визначення і загальна характеристика

ГРИ́МИЧ Вілль Григорович (07. 06. 1925, Москва — 03. 10. 2016, Київ) — пере­кладач, літературний критик. Чоловік Галини, батько Марини Гримич. Літ. премія ім. М. Рильського (1993). Член-кореспондент Словен. АН і мистецтв (1991). Член НСПУ (1966). Ордени Бог­дана Хмельницького (1999) та «За заслуги» (2001) 3-го ступеня Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київський університет (1953). Працював завідувач від­ділу зарубіж. літ-р «Літературної газети» (1957–60), заст. гол. ред. г. «Молодь України» (1960–62), відп. секр. та заст. відп. ред. ж. «Дні­про» (1962–65), гол. ред. видавництва «Молодь» (1965–69). Секр. Київ. організації (1991–94) та чл. Президії (від 2005) НСПУ. У пере­кладі Г. зі словʼян., тюрк., зх.-європ. мов ви­йшли проз. й поет. книги, зокрема романи й повісті: з чес. — «Таємниця золотого Будди» Й. Несвадби (1961), «Юпітер з павою» П. Гануша (1963); зі словац. — «Мертві не спів­ають» Р. Яшика (1963; 1975), «Смерть зветься Енгельхен» Л. Мнячка (1966); зі словен. — «Команда “Синьої чайки”» Т. Селішкара (1965), «На сплавах» А. Інголича (1968), «Балада про сурму та хмаринку» Ц. Космача (1983); із хорват. — «Казки з давнини» І. Брлич-Мажуранич (1971); з узбец. — «Халамидник» Г. Гуляма (1972; 1991), «Джура. Далека пустеля: Повісті» У. Умарбекова (1988), «Узбецькі народні казки» (1975; 1985); збірки поезій зі словен. (Ф. Прешерна, 1977; спів­авт.), естон. (В. Беекмана, 1981; А. Сійга, 1986), узбец. (Хамзи Хакім-заде Ніязі, 1989) мов. Пере­клав низку драм. творів, по­ставлених у київ. та обл. театрах, зокрема з франц. — «Вісім жінок» Р. Тома (1980), з італ. — «Моя професія — синь­йор з вищого світу» Дж. Скарнач­чі та Р. Тарабузі (1982), «Привиди» Е. де Філіп­по (1993), з нім. — «Візит старої дами» (1983), «Геркулес та Авгієві стайні» (1989) Ф. Дюр­ренмат­та, «Войцек» Г. Бюхнера (1992), «Мерлін, або Спустошена країна» Т. Дорста (1996), із серб. — «ТЮЕЖ» («Товариство югославських емансипованих жінок») Б. Нушича (1985), з англ. — «Еквус» П. Шеф­фера (1991), з іспан. — «Кара без помсти» Лопе де Веґи (1998) та ін. Ви­ступав зі ста­т­тями, есе про взаємини укр. літ-ри з літ-рами Зх. і Сх., із шевченко­знав. роз­відками («За Кобзаревою луною», «Від поколі­н­ня до поколі­н­ня») тощо. Автор низки статей в ЕСУ. Усі пере­клади, літ. роз­відки Г. опубл. в Києві.

К. П. Волинський

Завантажити статтю