Гриневич Костянтин Едуардович
ГРИНЕ́ВИЧ Костянтин Едуардович (09 (21). 09. 1891, м. Вологда, Росія — 30. 08. 1970, Харків) — історик, археолог. Доктор історичних наук (1944), професор (1926). У 1898 разом із родиною переїхав до Харкова. Закін. Харків. університет (1915). У 1913 знайомився з археол. памʼятками Греції. Залишений при Харків. університеті для підготовки до звання проф. і відряджений до Петрогр. університету, де читав спецкурс з історії давньогрец. колоній Пн. Причорноморʼя. 1919–21 — директор Керчен. археол. музею. Проводив розкопки Пантікапею, 1920 виявив поховання елліністич. і римського часів на схилах г. Мітрідат, вивчав істор. топографію Керчен. і Таман. п-вів. Від 1921 — доцент Петрогр. університету й н. с. Рос. академії історії матеріал. культури, від 1924 — директор Херсонес. археол. музею (Севастополь). 1925–30 проводив археол. дослідж. оборон. системи Херсонеса, розкопував с.-г. садибу на Гераклій. п-ві. Результати публікував у періодиці та засн. ним 1926 «Херсонесском сборнике». Брав участь в організації Всесоюз. археол. конференцій (Керч, 1926; Севастополь, 1927). Від 1928 — заступник зав. музей. відділу Наркомпросу РРФСР (Москва); водночас від 1929 — завідувач відділу скульптури Музею образотвор. мистецтв. 1929–30 організував першу в СРСР комплексну експедицію для підвод. дослідж. побл. Маячного п-ва. 1930 продовжив пед. діяльність як позаштат. проф. 1-го Моск. університету, від 1931 — проф. Моск. інституту нових мов. 1933 заарешт. за абсурд. звинуваченням у спіритизмі й засланий у м. Новосибірськ (РФ), згодом був увʼязнений у Караґандин. таборі (Казахстан). Працював у Томському університеті (РФ, 1940–48): 1944–48 — завідувач кафедри стародав. історії; 1948–52 — завідувач кафедри заг. історії Кабардин. пед. інституту (м. Нальчик, Кабардино-Балкарія, РФ); 1953–66 — завідувач кафедри стародав. історії і археології, від 1966 — проф. цієї ж каф. Харків. університету. Організована ним археол. експедиція 1954–56 і 1960 розкопувала стародавню Ольвію. На підставі отриманих результатів дійшов до висновку, що Геродот відвідував Ольвію. Осн. наук. праці присвяч. історії й археології антич. міст Пн. Причорноморʼя.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Два дня в семивратных Фивах: Из эллинских впечатлений // Гермес. 1914. Т. 14, № 4; Четвертая книга Геродота и следы личного знакомства историка с Ольвией // Зап. Харьков. університета. 1915. Кн. 4; Опыт методологии археологической науки. Св., 1926; Стены Херсонеса Таврического // Херсонес. сб. 1926. Ч. 1; 1927. Ч. 2; 1959. Ч. 3; Сто лет Херсонесских раскопок (1827–1927): Исторический очерк с экскурсионным планом. Св., 1927; За новый музей. Св., 1928; Исследования подводного города близ Херсонесского маяка. Москва, 1931; Оборона Боспора Киммерийского // Ученые зап. Томского університета. 1947. № 7; Чи був Геродот в Ольвії? // Україна. 1955. № 16; Новые данные о стенах Ольвии V–IV вв. до н. э. // Краткие сообщения Ин-та археологии УССР. 1957. Вып. 7; О достоверности сведений Геродота об Ольвии // Вест. древ. истории. 1964. № 1.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
