Гриник Василь
ГРИ́НИК Василь (27. 12. 1896, с. Кошелів, нині Жовків. р-ну Львів. обл. — 31. 05. 1977, м. Перемишль, Польща) — церковний і громадський діяч. Закін. філію академ. гімназії у Львові (1915). Служив в австр. війську і УГА. Навч. у Перемишл. духов. семінарії. 1921 висвяч. Й. Коциловським, служив на кафедрі, викладав у духов. семінарії (до 1945), був парохом кафедрал. собору св. Івана Хрестителя у Перемишлі (1941–45). Актив. діяч товариства «Просвіта», засн. початк. школи ім. св. Миколая в Перемишлі. У вересні 1945 ув’язн. у Ряшеві, 1946 переховувався. 1947 служив у римо-катол. парафії у Барвінові побл. Варшави. 1948 започаткував у Новому Дворі і Циганку (Ельблон. пов. Вармінсько-Мазур. воєводства) греко-катол. богослужіння. У квітні 1954 вдруге арешт. польс. службою безпеки і засудж. до 7 р. ув’язнення. У липні 1956 амністов., згодом служив душпастирем у Перемишлі. У вересні 1967 признач. ген. вікарієм греко-католиків у Польщі.
Рекомендована література
- Дзюбина С. І стверди діло рук наших. Спогади. Варшава, 1995.
Завантажити статтю
Людина 
