Гринчишин Михайло

ГРИНЧИ́ШИН Михайло (18. 02. 1929, м. Б’юкенен, провінція Саскачеван, Канада — 12. 11. 2012, Париж) — церковний, громадський та культурний діяч української діаспори, єпископ УГКЦ. Дійсний член НТШ (1985). Орден «За заслуги» 2-го ступеня (2005). У 1946 вступив до чину отців Редемптористів. У травні 1952 в Торонто прийняв ієрей. свячення з рук М. Германюка. 1955 здобув ступ. д-ра в Орієнтал. інституті (Рим). 1956–57 — ректор Інституту ім. Андрея Шептицького у м. Саскатун (провінція Саскачеван); від 1957 — настоятель і проф. семінарії отців Редемптористів у м-ку Медовейл (провінція Онтаріо). Від 1960 — ігумен провінц. дому у Вінніпезі, 1965–72 — парох церков у Саскатуні, Вінніпезі і Ньюарку. 1972–81 — протоігумен чину отців Редемптористів Канади і США. Від листопада 1982 до липня 2012 — апостол. екзарх для українців-католиків у Франції, Бенілюксі, Швейцарії. У січні 1983 отримав єпископ. хіротонію. Апостол. адміністратор Екзархату у Великій Британії (1987– 1993), Німеччині і Скандинавії (1996–2001). Постулятор для беатифікації митрополита Андрея Шептицького (1957–77). Секр. Синоду ієрархії УГКЦ (1983–92). У 1978 іменований ген. секретарем ювіл. Комітету 1000-річчя Хрещення Руси-України від Помісної Укр. Катол. Церкви. Член Постійного Синоду УГКЦ (від 1992), консультатор Конгрегації для Сх. Церков (від 1994), голова синодал. комісії беатифікації і канонізації УГКЦ (від 1983). Автор публікацій у часописах «Логос», «Голос Христа Чоловіколюбця», «Америка», «Redeemer’s Voice», «Поступ». Брав активну участь у діяльності укр. громади, співпрацював з Посольством України у Франції, опікувався НТШ, сприяв, зокрема й матеріально, розвитку українознавчих студій у Франції. Один з ініціаторів створення ЕСУ. Організатор щоріч. поминань жертв голодомору в Україні 1932–33 у Соборі Паризької Богоматері (від 2003).

Завантажити статтю