Водяной Михайло Григорович

ВОДЯНО́Й Михайло Григорович (справж. — Вассерман; 23. 12. 1924, Харків — 11. 09. 1987, Одеса) — актор. Чоловік М. Дьоміної. Народний артист УРСР (1964), народний артист СРСР (1976). Навчався в Ленінградському інституті театрального мистецтва (нині С.-Петербург, 1940–43). Від 1943 працював актором П’ятигорського театру музичної комедії (Ставропольський край, РФ). 1945–78 — актор, 1979–83 — художній керівник, 1983–87 — директор Одеського (до 1954 — Львівського) театру музичної комедії, якому 1995 присвоєно його ім’я. Яскравий акторський талант виявив насамперед у характерних ролях, зокрема комедійного плану. Був провідним актором трупи Одеського театру музичної комедії. Пам’яті В. у цьому театрі поставлено виставу «Бал на честь короля» (1999, режисер Е. Митницький).

Ролі: Боні, Зупан, Тоні («Сільва», «Маріца», «Принцеса цирку» І. Кальмана), Андрій, Мишко Япончик («Четверо з вулиці Жанни», «На світанку» О. Сандлера), Попандопуло («Весілля в Малинівці» О. Рябова), Гаркуша («Біля рідного причалу» В. Соловйова-Сєдого), Гусятников («Пізня серенада» В. Ільїна), Альфред Дулітл («Моя чарівна леді» Ф. Лоу), Гарольд, Джордж («Мій шалений брат» Г. Цабадзе), Санчо Панса («Людина з Ламанчі» М. Лі); у кіно — Яшка Буксир («Біла акація», 1958, реж. Г. Натансон), Мишко Япончик («Ескадра повертає на Захід», 1965, реж. М. Вінграновський, М. Білинський), Попандопуло («Весілля в Малинівці», 1967, реж. А. Тутишкін), Сосін (кінодилогія «Інспектор карного розшуку», 1971, «Будні карного розшуку», 1973, реж. С. Цибульник), Батько («Небезпечний вік», 1981, реж. А. Прошкін).

Літ.: Дьяконова З., Новоселицька Л. Михайло Водяной. К., 1972; Семеновский В. Михаил Водяной // Театр. 1974. № 9; Олексієнко Т. Майстер легкого жанру // Музика. 1975. № 3; Грошева Е. Его имя — Михаил Водяной // Сов. музыка. 1988. № 7; Митницкий Э. Мы живем, пока любим // Театр. 1991. № 7; Станішевський Ю. Даруючи людям радість // Музика. 1994. № 5; Имя: Михаил Водяной. О., 1999.

І. М. Сікорська

Основні ролі

Боні, Зупан, Тоні («Сільва», «Маріца», «Принцеса цирку» І. Кальмана), Андрій, Мишко Япончик («Четверо з вулиці Жанни», «На світанку» О. Сандлера), Попандопуло («Весілля в Малинівці» О. Рябова), Гаркуша («Біля рідного причалу» В. Соловйова-Сєдого), Гусятников («Пізня серенада» В. Ільїна), Альфред Дулітл («Моя чарівна леді» Ф. Лоу), Гарольд, Джордж («Мій шалений брат» Г. Цабадзе), Санчо Панса («Людина з Ламанчі» М. Лі); у кіно – Яшка Буксир («Біла акація», 1958, реж. Г. Натансон), Мишко Япончик («Ескадра повертає на Захід», 1965, реж. М. Вінграновський, М. Білинський), Попандопуло («Весілля в Малинівці», 1967, реж. А. Тутишкін), Сосін (кінодилогія «Інспектор карного розшуку», 1971, «Будні карного розшуку», 1973, реж. С. Цибульник), Батько («Небезпечний вік», 1981, реж. А. Прошкін).