ВОЄ́Н­НО-ТЕХНІ́ЧНА ПОЛІ́ТИКА — вид діяльності, повʼязаний з від­носинами у сфері технічного оснаще­н­ня збройних сил країни. В.-т. п. — складова заг. держ. політики, яка у по­єд­нан­ні з воєн­ною і воєн­но-екон. політикою ви­значає осн. цілі, зав­да­н­ня, напрями, принципи, форми та методи діяльності держави у сфері оснаще­н­ня ЗС й ін. держ. військ. формувань озброє­н­ням і військовою технікою (ОВТ). Вона ви­значається внутр. і зовн. політикою держави, станом економіки та бо­йового потенціалу ЗС, рівнем роз­витку науки, техніки і технологій, між­нар. об­становкою, діючими угодами з обмеже­н­ня озброєнь тощо. У по­єд­нан­ні з воєн. і воєн­но-екон. політикою, зовн.-політ. і зовн.-екон. діяльністю та практикою викори­ста­н­ня ЗС В.-т. п. є однією зі складових заг. системи взаємоповʼязаних заходів і рішень, спрямованих на досягне­н­ня нац. інтересів країни. Реалізуючи здобутки НТП, вона може якісно змінювати матеріал.-тех. базу ВПК, формувати технол. основу для створе­н­ня нових систем зброї, роз­ширювати можливості виробництва, за­стосува­н­ня і утилізації ОВТ та їх складових. Формува­н­ня і реалізація В.-т. п. є одним із осн. зав­дань у забезпечен­ні обороно­здатності країни й вимагає довго­строк. про­гнозу екон. роз­витку країни; оцінки стану та пер­спектив роз­витку бо­йового потенціалу ін. країн; врахува­н­ня світ. тенденцій роз­робки й виробництва ОВТ і будівництва та роз­витку ЗС (зокрема посиле­н­ня впливу воєн­но.-політ. чин­ників на роз­виток форм і засобів бо­йових дій); зро­ста­н­ня значимості нових видів озброє­н­ня, які від­різняються високою ефективністю нейтралізації традиц. ОВТ й не становлять за­грози для особового складу та довкі­л­ля; скороче­н­ня чисельності особового складу військ. формувань, що зумовлює необхідність під­вище­н­ня бо­йових можливостей організац.-тех. систем; скороче­н­ня асигнувань на закупівлю ОВТ, що вимагає обмежень на вибір їх типажу і уніфікацію; залуче­н­ня та взаємодії багатьох держ. органів влади; знач. фінанс. і матеріал.-тех. ресурсів, а також від­повід. нормативно-правового забезпече­н­ня. Формува­н­ня і реалізація В.-т. п. вимагає роз­робки цілісної системи взаємоповʼязаних засобів і заходів політ., екон., соц., правового, організац. характеру. Для цього потрібні: нормативно-правова база, яка забезпечує регулюва­н­ня від­носин у сфері В.-т. п.; фінанс. забезпече­н­ня, що реалізується як через бюджетні асигнува­н­ня, так і через податк., інвестиц. і цінову політику з урахува­н­ням специфіки ВПК й монопол. права держ. замовника; чітке роз­поділе­н­ня функцій, прав і обовʼязків між органами держ. упр. у сфері В.-т. п.; механізми, що забезпечують формува­н­ня і реалізацію воєн­но-екон. та воєн­но-політ. рішень. Цей процес у заг. ви­гляді включає: аналіз внутр. і зовн. про­блем та пошук їх рішень політ. керівництвом, від­повід. органами законодав. та виконав. влади, провід­ними під­приємниц. і спеціалізов. військ. структурами, наук. організаціями й установами; ви­значе­н­ня нац. цілей і формува­н­ня концепції нац. без­пеки; оцінки за­гроз нац. інтересам; формува­н­ня воєн. доктрини і стратег. концепцій, які конкретизують воєн­ну політику країни; ви­значе­н­ня потреб воєн. будівництва та їх від­ображе­н­ня в про­грамі будівництва і роз­витку ЗС; формува­н­ня про­грами виробництва і роз­витку ОВТ, що роз­робляється з обовʼязк. об­ґрунтува­н­ням її осн. зав­дань і цілей, можливості тех. і фінанс. забезпече­н­ня; від­повід­ності ви­значених зав­дань і цілей нац. інтересам й потребам нац. без­пеки, воєн. доктрині та стратег. концепціям і пріоритет. напрямам роз­витку ОВТ.

Форми, засоби та механізми формува­н­ня і реалізації В.-т. п. ви­значаються держ. устроєм країни, рівнем екон., воєн. і пром. роз­витку, її зав­да­н­нями й цілями. Оскільки ВПК ви­значає можливості країни щодо збереже­н­ня її політ. і екон. незалежності, держава повин­на сприяти роз­витку сучас. оборон. технологій, стимулювати екс­порт ОВТ, регламентувати діяльність оборон. під­приємств і організацій. З цією метою у багатьох країнах НАТО створ. спец. держ. органи (як правило, спеціалізов. під­роз­діли МО), що забезпечують тісну взаємодію з компаніями, які випускають продукцію військ. при­значе­н­ня. В їх функції входить керівництво держ. оборон. під­приємствами, ви­значе­н­ня обсягів фінанс. ресурсів, необхід. для створе­н­ня і закупівлі ОВТ, формува­н­ня та роз­міще­н­ня замовле­н­ня на їх роз­робку і виробництво тощо. Взаємодія держави з оборон. під­приємствами і організаціями здійснюється за допомогою законодав., адм. та екон.-фінанс. (ціно­утворе­н­ня на продукцію оборон. при­значе­н­ня, держ. під­тримка н.-д. і дослід.-кон­структор. робіт та виробництва ОВТ, кредитува­н­ня оборон. виробництва, квотува­н­ня і ліцензува­н­ня екс­порт. по­ставок продукції оборон. при­значе­н­ня) методів.

В.-т. п. України спрямовується на створе­н­ня сприятливих нормативно-правових і екон. умов для госп. діяльності оборон. під­приємств і організацій в умовах ринк. економіки з викори­ста­н­ням обмеженого держ. регулюва­н­ня в межах, необхід. для забезпече­н­ня обороно­здатності країни та помʼякше­н­ня наслідків різкого скороче­н­ня обсягів держ. оборон. замовле­н­ня, структур. пере­будови ВПК, конверсії, приватизації оборон. під­приємств і організацій; викона­н­ня робіт і на­да­н­ня послуг наук.-тех. характеру; збереже­н­ня і роз­виток наук.-тех. й вироб. потенціалу для роз­робки та виробництва сучас. зразків ОВТ, пере­оснаще­н­ня і модернізації за­старілих зразків, що знаходяться на озброєн­ні ЗС України, в межах, які забезпечують задоволе­н­ня оборон. потреб; роз­виток між­держ. воєн­но-тех. спів­робітництва; роз­шире­н­ня виробництва конкуренто­спромож. продукції цивіл. при­значе­н­ня для викона­н­ня держ. і регіон. про­грам соц.-екон. спрямува­н­ня. Вона формується на основі воєн. доктрини, держ. про­грами будівництва і роз­витку ЗС з урахува­н­ням можливостей економіки та матеріал.-сировин. бази, спирається на нормативно-правові акти ВР, КМ і Президента України й реалізується законодав. органами в межах створе­н­ня від­повід. нормативно-правової бази, забезпече­н­ня бюджет. і податк. політики, регулюва­н­ня зовн.-екон. діяльності; виконав. органами та держ. замовниками в межах оцінки держ. потреб в ОВТ, роботах і послугах оборон. при­значе­н­ня та формува­н­ня, роз­міще­н­ня, фінансува­н­ня і упр. реалізацією держ. оборон. замовле­н­ня в межах їх функцій та компетенції. Досягається планува­н­ням, формува­н­ням, роз­міще­н­ням і реалізацією держ. оборон. замовле­н­ня, цільових про­грам і робіт, повʼязаних із роз­витком ОВТ, сучас. технологій, вироб. та наук.-екс­перим. бази від­повід­но до потреб воєн. і воєн­но-екон. без­пеки країни; створе­н­ням сприятливих умов для самодо­стат. функціонува­н­ня та роз­витку оборон. під­приємств й організацій, НВО та ін. структур; проведе­н­ням від­повід. організац.-технол. і структур. пере­творень у ВПК; здійсне­н­ням держ. під­тримки найбільш значимих для нац. без­пеки й оборони країни під­приємств та організацій, екс­порту ОВТ і високотехнол. продукції цивіл. при­значе­н­ня; проведе­н­ням ефектив. інвестиц. та митної політики. Згідно з чин­ним законодавством, остаточне ріше­н­ня щодо ви­значе­н­ня нац. інтересів і пріоритет. напрямів політики нац. без­пеки при­ймає Президент України. Він подає на затвердже­н­ня ВР України концепцію нац. без­пеки. У своїх ріше­н­нях Президент України спирається на висновки Ради нац. без­пеки і оборони та КМ України. Рада нац. без­пеки і оборони дає політ. оцінки стосовно нац. інтересів держави, які КМ і від­повід­ні мін-ва та ві­домства використовують як основу для виробле­н­ня принципів і засобів усуне­н­ня можливих за­гроз нац. інтересам і формува­н­ня осн. зав­дань у воєн. сфері, якими ви­значаються роз­мір і склад ЗС. У їх ви­значен­ні бере участь ВР, спеціалізов. служби МО, МЗС, СБУ та ін. держ. органи. МО готує проект воєн. доктрини, який подається Президентом на роз­гляд ВР. Суть воєн. доктрини знаходить від­ображе­н­ня у про­грамі будівництва і роз­витку ЗС. На основі цієї про­грами МО спільно з ін. мін-вами і ві­домствами роз­робляє держ. про­граму роз­витку ОВТ, спрямовану на задоволе­н­ня потреб ЗС в ОВТ як на даний час, так і на пер­спективу, й ви­значає осн. напрями роз­робки і виробництва ОВТ і оперативно-стратег. зав­да­н­ня ВПК. На основі цієї про­грами роз­робляються конкретні про­грами та плани роз­робки і виробництва ОВТ, забезпече­н­ня мобілізац. готовності, ре­структуризації ВПК, конверсії, приватизації під­приємств і організацій ВПК, між­нар. спів­робітництва у воєн­но-тех. сфері, ін. про­грами, спрямовані на реалізацію В.-т. п. Про­грами, роз­роблені на базі держ. про­грами роз­витку ОВТ і доведені до конкрет. планів роз­робки, виробництва і по­стача­н­ня ОВТ, разом з планами-замовле­н­нями на поточ. рік і їх проектами на на­ступ. рік є вихідними для формува­н­ня держ. оборон. замовле­н­ня як інструмента реалізації В.-т. п.