Вознесенський Андрій Андрійович

ВОЗНЕСЕ́НСЬКИЙ Андрій Андрійович (Вознесенский Андрей Андреевич; 12. 05. 1933, Москва — 01. 06. 2010, там само) — російський письменник. Почес. чл. низки закордон. академій. Закін. Моск. архіт. інститут (1957). Уже в перших кн. «Парабола» (Москва, 1960) і «Мозаика» (Владимир, 1960) прагнув утвердити перетворювальну силу мистецтва. Громадян. активність його поезії виявилась у зб. «Треугольная груша» (1962) й «Антимиры» (1964), написаних під враженням від подорожей до США і Зх. Європи. Поезія В. порушує злободенні соц.-політ. проблеми, оспівує благородство духов. поривань сучасника, таврує ницість духу в усіх її виявах: зб. «Ахиллесово сердце» (1966), «Тень звука» (1970), «Взгляд» (1972), «Выпусти птицу!» (1974), «Дубовый лист виолончельный» (1975), «Витражных дел мастер» (1976; Державна премія СРСР, 1978), «Соблазн» (1979), «Безотчетное» (1981) та ін. Письменник розвивав тему відповідальності людини і суспільства за збереження життя на землі (вірші «Размышления над Чернобылем», «Озеро»; обидва — 1986). Серед проз. творів В.: повість «О» (1982), кн. «Прорабы духа: Прозаические и поэтические произведения» (1984), «Ров: Стихи и проза» (1987), «Аксиома самоиска» (1990; усі — Москва) та ін. Творчому стилю В. властиве поєднання філос. і лірич. начал; насиченість словес. й звук. асоціаціями; синкретизм поет. і позалітературних завдань (візіопоезія та проза). На вірші В. створено низку вистав, рок-опер, ораторій. У поезії «Сквозь строй» В. змалював образ Т. Шевченка. Укр. мовою окремі твори В. переклали А. Малишко, Д. Павличко, Р. Лубківський, П. Перебийніс, С. Пінчук.

Завантажити статтю