ВО́ЛИК Павло Іванович (21. 03. 1941, с. Котельва, нині с-ще Полтавського р-ну Полтавської обл. — 28. 07. 2018, там само) — скульптор і живописець. Народний художник України (2016). Всеукраїнська премія імені І. Огієнка (2001). Член Національної спілки художників України (1977). Закінчив Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1971; викладачі Я. Запаско, М. Курилич, В. Овсійчук). Працював у промисловій артілі «Пере­мога» (с. Котельва, 1960); у деревооб­робному цеху Котелевського промкомбінату селища міського типу Котельва (1963–65); від 1971 — на Полтавському художньо-виробничому комбінаті; одночасно від 2001 — доцент кафедри образотворчого мистецтва Полтавського технічного університету. Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних художніх ви­ставок від 1970. Персональні — у Полтаві (1991, 1993, 1995–99, 2001), Києві, Львові (1991, 2002), Житомирі, Івано-Франківську (усі — 1999), Харкові, селищі міського типу Опішня Зіньківського ра­йону Полтавської області (обидві — 2003). Основні роботи — у галузях обробле­н­ня дерева і металу, станкового живопису, килимарництва, монументального мистецтва; від­значаються чіткою композицією, стриманістю кольорової гами. Інтер­претує народо­знавчу тематику, повʼязану із прадавніми звичаями, обрядами, народними піснями, козацькою історією, надаючи їм сучасного мистецько-образного виріше­н­ня. На­стрій природи, по­єд­на­н­ня сонячного й місячного світла, дзвінка градація тону подають синтетичний образ природи як мистецького світобаче­н­ня. Роботи зберігаються у Полтавському художньому та крає­знавчому музеях, Національному музеї Т. Шевченка, Харківському художньому музеї.