Волков Борис Кузьмович
ВО́ЛКОВ Борис Кузьмович (28. 06. 1932, с. Старосельське Смолен. обл., РФ) — скульптор, графік, живописець. Заслужений художник України (2002). Член НСХУ (1964). Закін. Харків. худож. інститут (1960; викл. М. Рябінін). 1960–70 — старший викладач малюнку та скульптури Удмурт. пед. інституту (м. Іжевськ, РФ); 1962–70 — декан худож.-графіч. ф-ту; 1971–2003 — асист., ст. викл., доцент, проф. Придніпров. академії будівництва і архітектури (Дніпропетровськ). Від 1950 — учасник обл., респ. та всесоюз. мистецьких виставок. Роботи зберігаються в Дніпроп. ХМ. Станкова скульптура В. — це психологічні портрети сучасників і колег, жанрові скульптури-настрої. Одна з гол. тем у його монум. пластиці — герої 2-ї світової війни.
Додаткові відомості
- Основні твори
- пам’ятники — Н. Зубареву (1964), монумент бойової і труд. слави в Іжевську (1967), Героям Рад. Союзу М. Сташкову (співавт.; Дніпропетровськ) та Б. Кротову (обидва — 1976); футболісту С. Перхуну (2005, співавт.); «Ноктюрн» (1967), «Професор О. Петров» (1977), «Пісня батьків», «Солдатська мелодія» (обидва — 1978), «Скіфія» (1980), «Отаман Сірко», «Кураж» (обидва — 2002).