Воловець
ВОЛОВÉЦЬ — селище міського типу Закарпатської області, райцентр. Знаходиться на р. Вича (притока Латориці, бас. Дунаю), у підніжжі гір Темнатик (1347 м) і Плай та перевалу Менчіл (646 м), за 115 км від обл. центру. Залізнична ст. Адм. тер. В. 117,6 км2. Насел. 5186 осіб (2001, складає 88,6 % до 1989), переважна більшість — українці. Вперше згадується під 1433. Від 1625 — у володінні О. Шимонова, від 1645 — власність князя Ракоці Дєрдя І. Імпер. грамотою 1727 В. передано у володіння графові К. Шенборну. Від кін. 17 ст. — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 2-й пол. 19 ст. діяло напівкустарне підприємство з виробництва черепиці і цегли; побудовано залізницю, яка сприяла екон. розвитку с-ща. На поч. 20 ст. у В. відкрито лісопил. завод. Від 1919 — у складі Чехо-Словаччини. Від 1939 до жовтня 1944 — під гортист.-угор. окупацією. Під час 2-ї світової війни діяв партизан. загін. 29 травня 1945 В. приєднано до УРСР. 1946–53 — центр Воловец. округи, 1953–62 та від 1966 — райцентр. Від 1957 — смт. Одна з гол. галузей промисловості с-ща — лісопереробна. Нині тут працюють ЗАТ «Воловецький лісокомбінат», ТОВ «Полімертехніка», ВАТ «Вича», хлібокомбінат, АТ «Електрон-сервіс», ВАТ «Комбінат побутового обслуговування населення», газокомпресорна станція газопроводу Уренгой–Помари–Ужгород. У с-щі — 2 заг.-осв. школи, Воловец. профес. ліцей, рай. Центр позашкіл. роботи та дит. творчості, дит. школа мистецтв, 2 дитсадки, рай. Будинок нар. творчості і дозвілля, б-ка; центр. рай. лікарня, поліклініка, СЕС, 2 фельдшер.-акушер. пункти, лікув.-оздоров. комплекс; рай. вет. лікарня; 2 готелі. Два самодіял. художні колективи мають почесне звання «народний». Тут функціонують істор.-краєзнавчий музей, художня картинна галерея. У В. виходить г. «Голос верховини». Видатні уродженці В.: д-р мед. н. А. Лявинець, правозахисник М. Горбаль. Відомий мінерал. джерелами, а також як туристичний центр.