Володимир (Романюк)

ВОЛОДИ́МИР (Романюк Василь Омелянович; 09. 12. 1925, с. Химчин, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 14. 07. 1995, Київ) — церковний діяч, богослов. Нагородж. митрою (1984). Патріарх Київський і всієї Русі-України УПЦ КП (1993–95). За участь у боротьбі за незалежність України засудж. 26 вересня 1944 до 10-ти р. каторж. робіт. До серпня 1953 від­бував покара­н­ня у таборах на Колимі, зокрема в копальні Холодна Мага­дан. обл., РФ. Закін. Єпарх. вищі богослов. курси у Станіславі (нині Івано-Франківськ, 1959). Висвяч. на диякона 1959, у 1964 — на пресвітера. Служив у парафіях Івано-Фр. та Коломий. єпархій РПЦ. Зібрав колекцію творів нар. мистецтва Гуцульщини. Заарешт. 20 січня 1972 за активну діяльність у захисті прав людини, засудж. до 7-ми р. по­збавле­н­ня волі й 3-х р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у таборах у Мордовії та Якутії. 1976 задекларував свою приналежність до УАПЦ. Від 1979 — чл. укр. Гельсин. групи. 28 квітня 1990 прийняв чернечий постриг, во­зведений у сан архімандрита, єпис­копа Ужгородського та Вино­градівського, архі­єпис­копа, митрополита. Один з ініціаторів обʼ­єдн. УАПЦ та УПЦ МП, викривав імпер. політику РПЦ, сформулював концепцію укр. православʼя, Києва як сх.-словʼян. Єрусалиму; об­стоював ідею трьох центрів християнства — Риму, Кон­стантинополя та Києва. 14 червня 1993 обраний Місцеблюстителем Патріаршого Престолу. На Всеукр. православ. соборі 21 жовтня 1993 обраний Патріархом (інтронізований 24 жовтня). Ви­ступав із проповід­ями та ста­т­тями на богослов., патріот. й державн. теми. Автор кн. «A voice in the wilderness: Letters, Appeals, Essays» (Wheaton, 1980). Похорон Патріарха 18 липня 1995 уві­йшов в історію як «чорний вівторок»: похорон­ну процесію брутально й жорстоко ро­зігнали загони спец. при­значе­н­ня. Патріарх похований біля Софій. собору у Києві.

Завантажити статтю