Гавриїл

ГАВРИЇ́Л (Воєводін Григорій Дмитрович; 1869, за ін. даними — 1871, С.-Петербург — 17. 12. 1937, Караґандин. обл., РФ) — церковний діяч РПЦ. Закін. С.-Петербур. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1894). У 1893 постриж. у ченці й висвяч. на ієродиякона, 1894 — на ієромонаха. 1894–98 — викладач духов. закладів у Пн. Осетії, у Могильові (нині Білорусь). 1898–1901 — інспектор Полтав. семінарії. 1901–08 — настоятель Уфимського Успенського монастиря у сані архімандрита. 1908–10 — нач. Житомир. училища пастирства, настоятель Богоявленського Житомирського монастиря, 1910 — Тригорського Преображенського монастиря. У липні 1910 хіротонізований на єпископа Острозького, вікарій Волин. єпархії. Від червня 1915 — єпископ у Росії. 1922 під тиском сибір. обновленців здійснив хіротонії одружених єпископів. 1923 повернувся до РПЦ, служив у Ленінграді (нині С.-Петербург), у червні посвяч. в архієпископи. 1924–26 — архієпископ Кінгісепський, 1926–27 — керуючий Ленінгр. єпархії. 1927 заарешт. 1928 — єпископ Полоцький і Вітебський. 1932 знову заарешт., засудж. до 5 р. таборів. Розстріляний.

Завантажити статтю