ГАВРИЛЕ́НКО Тодор Матві­йович (крипт. — Т. Г.; 08. 06. 1899, с. Новопавлівка, нині Баштан. р-ну Микол. обл. — 23. 03. 1939) — історик, етно­граф. Навч. у Київ. ІНО (1924– 28). У 1925 був одним із організаторів та кер. Гуртка культури укр. слова; 1925–30 — спів­роб. Культурно-істор. комісії ВУАН, водночас у 1926 організував і до 1930 очолював етногр. секцію крає­знав. гуртка Київ. ІНО, 1927– 30 — учасник етногр. екс­педицій на тер. сучас. Микол. обл. та Дні­прель­стану, 1928– 30 — асп. Н.-д. каф. історії України при ВУАН під керівництвом М. Грушевського; 1930– 33 — науковий спів­робітник Каф. пере­д­історії України Д. Яворницького при ВУАН; 1934–36 — науковий спів­робітник Ін­ституту історії матеріал. культури ВУАН; 1936–37 — учителював. 1937 ре­прес., покара­н­ня від­бував у РФ, спочатку в м. Маріїнськ (Кемеров. обл.), згодом — у таборах Мага­дан. обл., де й помер. Реабіліт. 1964. Досліджував історію Запорож­жя та первіс. су­спільства на території України. Автор статей і рец. у журналах «Україна» і «Первісне громадянство та його пере­житки на Україні». Рукописи Г. зберігаються в Ін­ституті рукопису НБУВ і Наук. архіві Ін­ституту археології НАНУ.