Гаврилюк Ілько Дмитрович

ГАВРИЛЮ́К Ілько Дмитрович (крипт. — І. Г.; 05. 03. 1874, с. Спас, нині Коломий. р-ну Івано-Фр. обл. — 07. 01. 1947, с. Мінстер, Тіроль, Австрія) — письменник, громадський і культурний діяч. Закін. Коломий. гімназію (1898), від 1900 навч. у Львів. та Віден. університетах. Учасник 1-ї світової війни та воєн. дій 1918– 20 (сотник УГА), пережив більшов. та денікін. репресії. Учителював у г-зіях, був настоятелем бурси (м. Коломия, 1923–44). У 1944 емігрував до Австрії. Друкувався від 1901 у «Літературно-науковому віснику», часописах «Діло», «Дзвінок», «Руслан», ж. «Світ», підтримував творчі зв’язки з В. Стефаником, Л. Мартовичем, Марком Черемшиною. Автор низки поезій, опубл. у тижневику «Поступ» (Коломия, 1903, № 32, 50), антології укр. лірики «Акорди» (Л., 1903), альманахові «За красою» (1905), серед них: «Я не плачу, мов покутник», «Люблю тебе, люблю, єдина», «Летіть, летіть, понурі хвилі». До 1914 вийшла драма на 3 дії «Молоді паростки» (Чернівці). У ж. «Світ» надрук. оповідання «Влада темного» (1926, № 7), «Осінь» (1927, № 19–20), «Ілюзії» (1928, № 6). Автор зб. «По терню та Кремінню» (Коломия, 1923), в якій опубл. вірші «Прощання стрільця з дружиною» (1919), «Інтродукція», «Сон» (обидва — 1922), «До молоді», «Тиф серед УГА в Борі» (обидва — 1923).

Завантажити статтю