ГАВРИЛЮ́К Юхим Семенович (16(29). 05. 1902, с. Нігин, нині Камʼянець-Подільського р-ну Хмельницької обл. — 1976, смт Городниця Ново­град-Волинського р-ну Житомирської обл.) — художник декоративно-ужиткового мистецтва, скульптор-фарфорист. Закінчив Київський художній ін­ститут (1931; викл. М. Гельман, Б. Кратко, І. Севера). Від­тоді викладав у Полтавському технікумі промислової кооперації, був художником-ін­структором різних республіканських організацій художнього промислу. Працював на Баранівському (1930–36) та Городницькому (1936–64) фарфорових заводах Житомирської обл. На остан­ньому обі­ймав посади старшого модельєра, скульптора, деякий час — головного художника; організував при заводі музей художньої кераміки. 

Автор малюнків для оздобле­н­ня фарфорових виробів, форм сервізів, фігурних функціональних виробів, фарфорової пластики. Значне місце у творчості Г. посідає скульптура. Працював в історичному (фігурна чорнильниця «Смерть фашизму», 1936), побутовому жанрі, порт­реті. Творам властиве реалістичне трактува­н­ня форми. Для сюжетних композицій характерні скутість поз персонажів, злитість і невиразність обʼємів. Із діяльністю Г. в українському фарфорі почав роз­виватися анімалістичний жанр; його тваринам (вівчарка, французький бульдог, какаду, папуга, лев, білий ведмідь) притаман­ні виразність і правдиве від­творе­н­ня зовнішності. Особливих успіхів досягнув в анімалістичній мініатюрі («Какаду», 1937). 

Від 1964, ви­йшовши на пенсію, досліджував історію фарфорового виробництва на Волині, збирав свідче­н­ня в старожилів селищ, де роз­міщувалися заводи. Автор статей «Скульптура Городницького фарфорового заводу 1917–1941 рр.» (узб.  «Львівський ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва. VI наукова конференція, присвячена під­сумкам науково-дослідної роботи кафедр ін­ституту за 1964 р.», 1965, Львів), «Дореволюційна кераміка Городниці» (у зб. «Тези доповід­ей VII наукової конференції ЛДШПДМ», 1966, Львів).