Гадяцьке училище культури ім. І. Котляревського

Визначення і загальна характеристика

ГА́ДЯЦЬКЕ УЧИ́ЛИЩЕ КУЛЬТУ́РИ ім. І. Котляревського Засн. 1935 як Харків. школа політосвіти. Під час окупації було знищено документацію, обладна­н­ня, бібліотеку училища. Роботу закладу від­новлено 1944 і пере­йменовано на Харків. культ.-осв. технікум. Орендували приміще­н­ня, обладна­н­ня, літературу, муз. інструменти у Харків. бібліотеч. ін­ституті, Харків. серед. школі № 131. У 1948 від­крито заочне від­діле­н­ня. Технікум готував організаторів-методистів клуб. роботи і бібліотекарів. Від 1955 — Гадяц. технікум під­готовки культ.-осв. працівників, від 1961 — Гадяц. культ.-осв. училище, від 1969 — ім. І. Котляревського, від 1991 — Гадяц. держ. училище культури, від 2003 — сучасна назва. Під­порядк. Мін-ву культури та туризму України. Навч. процес здійснюється за спеціальностями: «нар. художня творчість», «образотворче мистецтво», «хорео­графія», «бібліотечна справа». Випускники отримують кваліфікації: організатор культур.-до­зві­л­лєвої діяльності; кер. хор. і фольклор. колективів; кер. оркестру (ансамблю) нар., духових інструментів; викл., кер. гуртка, студії декор.-ужитк. мистецтва; викл. хорео­графії, худож. кер., артист ансамблю нар. танцю; реж. театралізов. заходів; бібліотекар-бібліо­граф. Серед додатк. кваліфікацій — учитель народо­знавства, музики і спів­ів, викл. муз. інструмента, диктор радіо і телебаче­н­ня, ведучий урочистих подій, секр.-референт. В училищі створ. ансамбль «Джерело»; нар. та академ. хори. При училищі працює дит. студія естет. вихова­н­ня, дит. зразк. ансамблі «Модерн», «Вікторія». В училищі на­вчаються 250 студентів ден­ного та 110 заоч. від­ділень. За­проваджено стипендії ім. І. Котляревського та І. Тендітника. В училищі є б-ка, театр. вітальня, спорт­зал, гуртожиток на 410 місць. Серед випускників — В. Скакун, В. Соколик, О. Юзефович. Директор — К. Присяжнюк, А. Кріпак, І. Колісник (1935– 41), М. Мельниченко (від 1944), К. Черевик (від 1955), М. Стригун (від 1970), М. Плутенко (від 1984), А. Насменчук (від 2000).

В. М. Коцько

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю