ГАЗДА́НОВ Гайто (справж. — Гайто Георгій Іванович; 23. 11. 1903, С.-Петербург — 05. 12. 1971, Париж) — письмен­ник. З походже­н­ня осетин. Навч. у кадет. корпусі в Полтаві (1911), Харків. гімназії (до 1919), закін. гімназію у м. Шумен (Болгарія, 1923), на еміграції — курс у Сорбон­ні (1928). Під час воєн. дій 1918–20 воював у білогвард. армії. Від 1920 — у Стамбулі, від 1923 — у Парижі. Перші оповіда­н­ня про воєн­ні дії 1918–20 («Гостиница грядущего», «Повесть о трех трудностях», «Общество восьмерки пик», «Рас­сказ о свободном времени», «Товарищ Брак») опубл. 1926– 28 у праз. ж. «Своими путями», «Воля Рос­сии». Шукаючи нових форм, Г. спирається на досвід І. Бабеля, Б. Пильняка. Витонч. психологізмом від­значаються його автобіогр. романи: «Вечер у Клэр» (Париж, 1929) — про гімназ. роки та участь у воєн. діях 1918–20, «Ночные дороги» (1941; опубл. — Нью-Йорк, 1952; Луцьк, б. р.) — про без­вихідь життя на еміграції. Роман «История одного путешествия» (Париж, 1938) — про любов, щастя, зу­стрічі й втрати — різко контрастує з другою книгою письмен­ника. Автор кн. спогадів «На французской земле» (1946, не опубл.) — про участь у Русі Опору під час 2-ї світової війни. Творчий стиль Г. порівнювали з майстерністю письма А. Камю.