Газданов Гайто
ГАЗДА́НОВ Гайто (справж. — Гайто Георгій Іванович; 23. 11. 1903, С.-Петербург — 05. 12. 1971, Париж) — письменник. З походження осетин. Навч. у кадет. корпусі в Полтаві (1911), Харків. гімназії (до 1919), закін. гімназію у м. Шумен (Болгарія, 1923), на еміграції — курс у Сорбонні (1928). Під час воєн. дій 1918–20 воював у білогвард. армії. Від 1920 — у Стамбулі, від 1923 — у Парижі. Перші оповідання про воєнні дії 1918–20 («Гостиница грядущего», «Повесть о трех трудностях», «Общество восьмерки пик», «Рассказ о свободном времени», «Товарищ Брак») опубл. 1926– 28 у праз. ж. «Своими путями», «Воля России». Шукаючи нових форм, Г. спирається на досвід І. Бабеля, Б. Пильняка. Витонч. психологізмом відзначаються його автобіогр. романи: «Вечер у Клэр» (Париж, 1929) — про гімназ. роки та участь у воєн. діях 1918–20, «Ночные дороги» (1941; опубл. — Нью-Йорк, 1952; Луцьк, б. р.) — про безвихідь життя на еміграції. Роман «История одного путешествия» (Париж, 1938) — про любов, щастя, зустрічі й втрати — різко контрастує з другою книгою письменника. Автор кн. спогадів «На французской земле» (1946, не опубл.) — про участь у Русі Опору під час 2-ї світової війни. Творчий стиль Г. порівнювали з майстерністю письма А. Камю.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Пилигримы. Пробуждение. Вечер у Клэр. Париж, 1930; Москва, 1990; Великий музыкант. 1931; Призрак Александра Вольфа: Романы. Москва, 1990.
Рекомендована література
- Gaito Gazdanov: Bibliographic. Paris, 1982;
- Кабалоти С. М. Поэтика прозы Гайто Газданова 20–30-х годов. С.-Петербург, 1998.
Завантажити статтю
Людина 
