Газета

Визначення і загальна характеристика

ГАЗЕ́ТА (франц. gazette, від італ. gazetta — дрібна монета) — періодичне, здебільшого щоден­не, друковане ви­да­н­ня, що містить матеріали про поточні події та явища су­спільно-політичного, економічного та культурного життя. Обсяг — від двох до ста і більше сторінок.

Сучасна Г. — друковане період. ви­да­н­ня, оформлене у ви­гляді роз­горнутих аркушів, яке вирізняє роз­міще­н­ня матеріалу колонками, менший обсяг і більший формат порівняно з періодикою журнал. типу, більша періодичність, вища оперативність публікува­н­ня інформації.

У Венеції у 16 ст. словом «Г.» називали дрібну срібну монету, яку треба було заплатити за чита­н­ня рукопис. аркуша новин. По­ступово назва монети пере­йшла і на оплачуваний нею тогочас. засіб інформації. Прообразом Г. були інформ. бюлетені, що випускались у Римі в 1 ст. до н. е. — 4 ст. н. е. Перші Г. зʼявились у Китаї у 8 ст., у Європі — у 16 ст. Роз­по­всюджен­ню слова «Г.» і вживан­ню його в сучас. значен­ні сприяло створе­н­ня 1631 Т. Ренодо франц. «La Gazette», яка стала популярною. У Росії 1-ю рукопис. Г. вважають «Вестовые письма, или Куранты» (1621), 1-ю друкованою — «Ведомости» Петра І (1702). В Україні Г. зʼявилися у 18 ст. («Lwуwski kurier», 1749, польс. мовою).

Укр. періодика бере свій початок від виходу Г. «Харьковский еженедельник» (1812), «Харьковские известия» (1817–23). На­прикінці 19 ст. зʼявляються робітн. соц.-демократ. Г. Роз­виток газет. справи в Україні повʼяз. із су­спільно-політ. процесами. Унаслідок по­жвавле­н­ня су­спільно-політ. життя, зумовленого революцією 1848, у Львові почав виходити 1-й тижневик українською мовою «Зоря Галицька» (наклад 4 тис. прим.). Від 1867 в Австро-Угорщині почала діяти від­носно ліберал. кон­ституція, що сприяло подальшому роз­витку укр. преси в Галичині та на Буковині. Так, 1900 в Галичині виходило 25 період. вид. (зокрема 4 щоден­ні Г., 2 тижневики, 9 двотижневиків), а на Буковині — 6. Ви­да­н­ня україномов. Г. у під­росій. Україні стало можливим унаслідок революції 1905. Однак більшість Г. про­існували недовго і були закриті владою. Провід­ну роль серед укр. Г. Рос. імперії ві­діграла щоден­на київ. Г. «Громадська думка», яка була закрита 1906, поновлена 1907 з на­звою «Рада», про­існувала до 1914. З цією Г. повʼязані імена видат. укр. діячів: С. Петлюри, А. Ніковського, Л. Старицької-Черняхівської, Б. Грінченка, М. Аркаса та ін. Своїм існува­н­ням Г. завдячувала доброчин. фінанс. під­тримці, перед­усім Є. Чикаленка і В. Симиренка. Наклади укр. періодики в під­росій. Україні були низькі внаслідок довгих десятиліть заборон щодо вжива­н­ня української мови та політ. пере­слідувань її прихильників. Так, «Рада» мала від 1,5 до 4 тис. перед­платників. Більш роз­винута і стабільна на той час зх.-укр. преса мала сформованішу читац. аудиторію і дещо більші наклади. Так, Г. «Нове слово» виходила накладом до 12 тис. прим.

Після Лютн. пов­ста­н­ня 1917 почалось бурхливе зро­ста­н­ня укр. преси. Кількість період. вид. (пере­важно Г.) українською мовою досягла 106-ти назв у 1917 і 212-ти — у 1918. У Києві виходило 6 щоден. Г.: «Нова рада» (на­ступниця «Ради»), соціал-демократична «Робітнича газета», есерів. «Народна воля» та «Боротьба», а також «Громадське слово» і «Промінь». Наклад «Народної волі» у травні 1917 становив 200 тис. прим.

На­ступний важливий етап роз­витку укр. преси повʼяз. з т. зв. українізацією 1920-х рр., коли Україна вже входила до складу СРСР. У ті роки укр. преса уперше уві­йшла в повсякден. побут широких верств насел. України. Так, наклад Г. «Комуніст» (орган ЦК КП(б)У) 1930 досяг 122 тис. прим., Г. «Вісті» і «Пролетар» — від­повід­но 90 і 79 тис. прим., Г. «Радянське село» — 600 тис. прим. 1923 частка україномов. вид. у пресі України складала 14 %, 1930 — 68,8 %, 1932 — 87,5 %. Роки голодомору і ре­пресій 1930-х рр., воєн­не лихолі­т­тя негативно вплинули на роз­виток укр. преси.

Під час правлі­н­ня П. Шелеста, ві­домого толерант. ставле­н­ням до укр. культури, спо­стерігається сут­тєве тимчас. по­жвавле­н­ня укр. преси. 1965–70 заг. разовий наклад Г. України зріс від 13,5 до 20,6 млн прим. (більш ніж у 1,5 рази). Від­повід­но від 10,0 до 14,3 млн зріс наклад україномов. Г., хоча їхня частка зменшилась від 74,1 до 69,4 %. Високі темпи зро­ста­н­ня більше не спо­стерігались. 1970–75 темпи зро­ста­н­ня накладів були сут­тєво меншими, але разовий наклад Г. в УРСР досягнув 24,3 млн, зокрема україномов. — 16,3 млн прим. Ініці­йована союз. центром зміна керівництва УРСР у травні 1972 су­проводжувалася наро­ста­н­ням політ. ре­пресій і посиле­н­ням контролю за пресою. 1975–85 разовий наклад Г. в Україні скоротився від 24,3 до 23,0 млн прим. Зменшувалася частка україномовних Г. Проте, на від­міну від сфер держ. упр., освіти, виробництва, електрон. мас-медіа, у видавн. сфері при­скорена русифікація не практикувалася. Преса залишалась своєрід. афішею «роз­квіту» нац. мов і культур СРСР. Щоправда, з урахува­н­ням міль­йонів примірників «центр.» моск. Г., які друкувались і роз­по­всюджувались в Україні, російськомовна періодика в УРСР домінувала. У СРСР існувала ієрархія Г.: центр. (всесоюзні), респ., обл. (кра­йові, окружні), ра­йон­ні, міські, завод., колгоспні тощо. Практично всі Г. були друков. органами парт. і комсомол. комітетів, рад нар. депутатів, ін. офіц. установ. Г. УРСР мали респ. або нижчий статус. Респ. ви­да­н­ня вводились до «Каталога советских газет и журналов», їх можна було перед­платити за однакову ціну в будь-якому насел. пункті СРСР. Ви­да­н­ня нижчого рівня роз­по­всюджувались у межах від­повід. обл., р-ну, міста, під­приємства. 1965–85 частка респ. Г. за разовим накладом зменшилася від 39,9 до 30,8 %, колгоспних — від 12,4 до 6,2 %. Питома вага обл. Г. зросла від 22,0 до 30,0, а міських і ра­йон­них — від 25,8 до 33,0 %. Якщо на респ. рівні видавалось 16–19 Г., то обл. Г. — по 2–3, а ра­йон­них — по одній. Наклади далеко не всіх Г. ви­значались попитом на них. «Правду» перед­плачували міль­йони комуністів. Укр. Г. у СРСР важко було конкурувати з московськими, які мали корпункти у всьому світі і, що важливіше, першими друкували важл. внутр.-держ. політ. і екон. новини, які перед­руковувались в укр. Г., деякі з них теж були досить популярними. Рекорд. наклад для укр. Г. мали 1990 «Сільські вісті» — 2 600 700 прим. Пере­вищували міль­йон. наклад «Зірка», «Комсомольское знамя», а пів­міль­йон­ний — «Молодь України», «Спортивна газета», «Вечірній Київ». Із зарубіж. преси в кіосках «Союз­друку» можна було при­дбати лише поодинокі Г. і журнали країн «нар. демократії» та комуніст. і робітн. партій капіталіст. країн. Низка Г. українською мовою виходила за кордоном — «Гомін України» (Канада), «Народна воля» (США), «Українське слово» (Франція), «Українська думка» (Велика Британія), але читачеві в Рад. Україні вони були здебільшого недо­ступні.

Пере­будовча лібералізація та демократизація 1986–91 стала найбільш від­чутною в літ., культурно-мист. та молодіж. ви­да­н­нях України. У пресі України поруч із заг.-демократ. сміливіше звучали незалежні гасла. Першою з офіц. респ. Г. на нац.-демократ. позиції стала «Літературна Україна», яка на поч. 1989 на­друкувала проект про­грами НРУ. 1990 Г. мала вже не 20– 30 тис. перед­платників, а 168 тис. Змінили позицію у бік демократії і незалежності й ін. офіц. Г. України — «Вечірній Київ», «Молодь України», «Комсомольское знамя». Із титул. сторінок ви­дань було знято комуніст. девіз «Пролетарі всіх країн, єд­найтеся!» (під ним виходили не лише Г. компартій. органів, а навіть спорт., літ., мист., професійні Г.; ви­да­н­ня МО СРСР — під гаслом «За нашу Радянську Батьківщину!»). На­прикінці 1989 зʼявились самвидав. Г. НРУ та його кра­йових організацій, нових громад. обʼ­єд­нань, асоц., партій. На поч. 1991 ново­утворена львів. Г. «За вільну Україну» мала наклад 473 тис. прим., «Молода Галичина» (по­стала на базі комсомол. обл. Г. «Ленінська молодь») — 230 тис. прим. Ці Г. можна було перед­платити на всій тер. України. У Києві виходила г. «Зелений світ». Тема чорнобил. ката­строфи, техноген. за­брудне­н­ня довкі­л­ля була дуже популярною. ТУМ (згодом товариство «Просвіта») започаткувало г. «Слово». Роз­почався випуск заг.-укр. Г. НРУ — «Народна газета». Від 1990 виходить Г. ВР «Голос України», а також Г. виконав. органів влади «Урядовий курʼєр». 1990–91 — пік популярності г. «Вечірній Київ». Г. «Комсомольское знамя» об­стоювала позиції побудови демократ. і суверен. України. Частка україномов. Г. зросла від­повід­но до 68 %. Не­зважаючи на стрімке зро­ста­н­ня інтересу до укр. преси, ще 1991 на території України кількісно пере­важали моск. Г.: «Труд», «Аргументы и факты», «Комсомольская правда». У незалеж. Україні почав формуватися нац. інформ. про­стір. Частина колиш. компарт. Г. оголосила себе незалежними й почала об­стоювати демократ. цін­ності, укр. державниц. інтереси.

У перші роки незалежності були інфляція, зубожі­н­ня насел., зро­ста­н­ня цін на папір та друкар. матеріали, що виробляли пере­важно в Росії. Офіц. Г. мали держ. під­тримку. Змінились інформ. запити читачів. Екон. складнощі пригасили ейфорію від здобутків демократії і незалежності. Цікавішими і змістовнішими стали електрон­ні мас-медіа.

За роки демократ.-ринк. пере­творень сформувався широкий спектр газет. ви­дань. Традиційно існує офіц. преса. Серед Г. цього типу вже згадуваний «Голос України». Газетна площа цього ви­да­н­ня ділиться між партій. фракціями і групами парламенту, тому політ. орієнтація публікацій буває дуже різною. Г. виконавчих органів влади «Урядовий курʼєр» друкує офіц. матеріали (Закони України, Укази Президента, По­станови Уряду), стат­ті з про­блем економіки і політики, ін. матеріали, роз­рахов. на широкі кола читачів. Місц. органи влади мають свої ви­да­н­ня. Так, Київ. міськрада видає Г. «Хрещатик», «Столиця». Утворилась значна кількість недерж. конкуренто­здат. популяр. ви­дань універсал. змісту. Серед них — щоден­ні Г. «Киевские ведомости», «Всеукраинские ведомости», «День», «Факты и ком­ментарии», «Вечерние вести», «Сегодня», «Газета по-киевски». Поряд з популяр. пресою роз­вивається й аналітично-оглядова «якісна» преса (напр., «Дзеркало тижня»), зорієнтована на інтелектуал. еліту.

Роз­виток телебаче­н­ня і радіо зумовив попит на пресу, що, крім теле­про­грам, подає анонси окремих пере­дач, роз­повід­ає про їх учасників та про події, повʼязані з телебаче­н­ням («Говорить і показує Україна», «Про­грама», «Теленеделя» та ін.). Молодіжна преса пред­ставлена Г. «Молодь України», «Україна молода», «Екс­прес», «Музичний тиждень», ви­да­н­нями з різних міст України. Утворився знач. масив ділових і фінанс.-екон. Г. — «Бізнес», «Финансовая Украина», «Экономические известия», «Закон і бізнес», «Діло», «Ділова Україна», «Податки і бухгалтерський облік», «Україна-бізнес», «Фінансова консультація», «Українська інвестиційна газета», «Комплект бухгалтера», «Праця і зарплата» тощо. Виникло багато Г. рекламно-інформ. типу, напр., без­коштовна київ. Г. «РІО» («Реклама. Інформація. Оголоше­н­ня»), яка до­ставляється в усі поштові скриньки, наклад бл. 1 млн прим.; «Екс­прес-обʼява», «Авізо», «Київ на долонях», «Місто + перед­містя» тощо. Серед пед. газет. ви­дань — «Освіта», «Освіта України», «Освіта і управлі­н­ня», «Бібліотека вихователя дитячого садка», «Бібліотека вчителя початкової школи», «Дайджест для тих, хто ви­вчає українську мову», «Дайджест для тих, хто ви­вчає англійську», «Директор школи», «Історія в школі», «Книжковий курʼєр», «Дивослово», «Шкільний світ», «Позакласний час». Значна кількість Г. з питань охорони здоровʼя і медицини: «Ваше здоровʼя», «Исцеление», «Народне здоровʼя», «Слово лікаря» та ін. Кілька партій та громад. організацій мають свої Г.: «Комуніст», «Товариш», «Само­стійна Україна», «Час/Тіmе», «Народне слово», «Українське слово», «Українська газета», «Нація і держава», «Держава», «Слово просвіти».

2004 найбільші наклади в Україні мали Г.: «Порадниця» (1,3 млн прим.), «Факты и ком­ментарии» (839 тис. прим.), «Бульвар» (570 тис. прим.), «Сільські вісті» (500 тис. прим.), «Місто + перед­містя» (440 тис. прим.). 1990– 2004, за даними Держ­ком­стату, кількість Г. в Україні зросла в 1,7 разів (від 1787 до 3014). Їх разовий наклад збільшився в 3,5 разів (від 25 до 88 млн прим.).

Протягом 1990–2000 спо­стерігалось зменше­н­ня частки україномов. Г. (від 68 до 27 % разового накладу). В на­ступні роки цей показник дещо зріс і становив у 2004 — 33 %. Водночас разовий наклад україномов. Г. збільшився від 17 млн прим. (1990) до 29 млн прим. (2004) — в 1,7 разів, але наклади російськомов. преси України росли значно швидшими темпами. Частка моск. (колись «центр.») ви­дань на укр. газет. ринку при цьому зменшувалась. Із 3014-ти Г., що виходили 2004, заг.-держ. було 369, обл. (АР Крим) — 613, міських — 393, рай. — 439, низових — 222, приват. — 482, рекламно-інформ. — 314. Із заг. кількості Г. універсал. були 1423, спеціалізов. — 1591, зокрема юрид. — 62, екон. — 61, діловими — 79, з питань промисловості та будівництва — 144, з питань транс­порту — 53, з питань с. господарства — 16, пед. — 115, культурно-мист. — 72, спорт. — 34, реліг. — 124, мед. — 66, для до­зві­л­ля — 144, для молоді — 23, для жінок — 12, для дітей — 43.

У Києві 2004 видавалось 16 % всіх Г. України, їх частка за разовим накладом складала 48 %, а за річним — 43 %. За роки незалежності регіон., місц. преса набула знач. роз­витку. У Дні­пропетровську, Донецьку, Луганську, Харкові, Львові видавалось від­повід­но 293, 213, 176, 169 та 159 Г. Частка Г. Донец., Дні­проп. та Львів. обл. в заг.-укр. разовому накладі Г. складала від­повід­но 6,2 %, 6,0 %, 5,8 %; у кожній з цих областей видавалося понад 5 млн прим.

Щоден­ні Г., якими за методологією ЮНЕСКО вважаються ті, які виходять не рідше 4-х разів на тиждень, складали 1,8 % за кількістю, 7,1 % за разовим і 36,4 % за річним накладами. Пере­важали тижневики, які складали 46,2 % за кількістю, 48,2 % за разовим, 38,5 % за річним накладами. Бл. 30 % Г. виходили 1–3 рази на місяць.

Літ.: Мас-медіа України. К., 1995; Чикаленко Є. Спогади (1861–1907). Нью-Йорк, 1995; Солодовник В. Газета. К., 1998; Животко А. П. Історія української преси. К., 1999.

В. В. Солодовник

Завантажити статтю