ГАЙДАРІ́ВСЬКИЙ Василь Андрі­йович (справж. — Гайворонський; 01. 12. 1908, м. Костянтинівка Бахмут. пов., нині Краснокут. р-ну Харків. обл. — 13. 11. 1972, м. Філадельфія, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — письмен­ник, журналіст. Навч. у Вищому худож.-тех. ін­ституті в Москві (1927–29). Повернувся на Донбас. Був чл. Спілки пролетар. письмен­ників «Забой», від 1929 — гол. ред. однойм. літ.-мист. двотижневика, де опублікував 1-у ч. своєї повісті «Роз­миновка». 2-у ч. на­друковано в місячнику «Літературний Донбас» (утворений з ж. «Забой»). Обидві частини склали кн. «Пугачівська рудня» (Х., 1933; про життя шахтарів), тираж якої було конфісковано через роз­гром укр. літ. руху на Донбасі. 1933 Г. заарешт. органами НКВС за звинуваче­н­ням у націоналіст. діяльності, засудж. до засла­н­ня, але йому вдалося втекти. Пере­ховувався на Кавказі. Під час 2-ї світової війни та нім. окупації повернувся на Донбас, працював у ред. часопису «Костянтинівські вісті»; 1943 пере­їхав до Львова, публікував у г. «Львівські вісті» та «Краківські вісті» свої нариси, оповіда­н­ня, працював ред. в «Українському видавництві». 1945 емігрував до Німеч­чини, оселився у таборі для пере­міщ. осіб (м. Авґсбурґ). Тут видав повість «Ще одно коха­н­ня». Від 1949 — у США: жив у Філадельфії, працював на різних роботах, друкував свої твори у місцевій періодиці, збірниках, зокрема поч. роз­діли роману «Час покути» — у ж. «Пів­нічне сяйво», повість «Зоре моя вечірняя» — у зб. «Слово» (1968, вип. 3). Також видав повість «Заячий пастух» (1962), у сюжеті якої пере­плетені реал. дійсність і фантастика; зб. оповідань «А світ такий гарний» (1962), де змалював шахтар. життя на Донбасі за часів Сталіна (атмо­сферу страху, без­під­став. доносів, звинувачень, арештів). Посмертно в США ви­йшла кн. оповідань Г. «Циркачка» (1986) про тяжке життя в рад. часи. У своїх творах Г. під­креслював незнищен­ність людини і людяного в ній. Критики від­значали у творчому стилі письмен­ника багатство та образність мови, цікавий сюжет, художні картини природи.