Гайсин

ГА́ЙСИН  — місто Вінницької області, райцентр. Знаходиться на р. Соб, за 100 км на Пд. Сх. від обл. центру. Залізнична ст. Автостанція. Площа 9,6 км². Насел. 25 640 осіб (2001, складає 99,5 % до 1989), переважно українці. Історія Г. розпочинається наприкінці 16 ст., коли тер. сучас. міста (Гальщина) даровано польс. королем Тромчинському, який збудував замок. Спочатку поселення називалося Гальшин, назва якого походить від польс.-литов. назви лісництва (край був вкритий густими лісами). За ін. даними, Г. відродився на місці знищеного поселення з назвою, що походила від імені праслов’ян. бога вирію і потусторон. світу Гайтосира, символом якого був птах у небі. Серед багатьох назв лелек є і «гайтосир» (давній герб Г. — крило на фоні блакит. неба). 1600 став центром місц. староства і включений у перепис насел. пунктів Брацлав. воєводства. Того ж року замок з навколиш. землями за королів. привілеєм придбав шляхтич Свєрський. 1615 Г. перейшов до Д. Рожинської. 1621 польс. король Сиґізмунд ІІІ подарував Гальшин за хоробрість у війні з турками шляхтичу Я. Дзержку. На 1622 насел. складало 822 особи. Жит. брали участь у повстаннях К. Косинського, С. Наливайка. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького належав до Вінн. полку (на межі з Уман. полком), побл. Г. загін І. Богуна знищив польс. корол. загін. 1659 поселення перейшло у власність М. Булиги. 1663 Ю. Хмельницький у Г. склав перед козац. старшиною гетьман. клейноди. За Андрусів. мирним договором (1667) залишився у складі Польщі. 1672–99 — у складі Туреччини. Наприкінці 17 — поч. 18 ст. належав до зони відродження козацтва на Правобереж. Україні. 1744 Г. отримав Маґдебур. право. 1761 гайдамац. загін Я. Письменного розгромив гарнізон Г. У 2-й пол. 18 ст. перетворено на повіт. центр, брав участь у русі міст Правобережжя за збереження міських привілеїв. Насел. підтримало повстання Коліївщини (1768). Від 1775 Г. — у власності А. Ледуховського, від 1789 — Ф. Потоцького. За 2-м поділом Польщі 1793 містечко у складі Правобереж. України відійшло до Рос. імперії. Від 1795 — центр Гайсин. округу Брацлав. намісництва, від 1797 — повіт. місто Поділ. губ. У 19 — на поч. 20 ст. зростало екон. значення Г. Він перетворився на центр переробки с.-г. сировини (цукор, тютюн). 1845 у Г. побудовано шовк. комбінат. 1806 у Г. був розташ. сівер. драгун. полк, в якому служив укр. письменник І. Котляревський. На 1840 насел. складало 4,9 тис. осіб, на 1859 — 9,2, на 1897 — 9,4, на 1911 — 13,2. У 1899 прокладено залізницю. Наприкінці 1850-х рр. у Г. працював 421 цеховий ремісник, існувало 35 майстерень, переважно гончарських і шевських. У МУНДМ зберігається колекція мисок і полумисків з Г. 1-ї третини 20 ст., які декоровані підполив. контур. розписом, виконаним яскраво-зеленим, білим і чорним ангобами на брунатно-вохристому тлі. Осн. мотиви декору («косиці», «сосонки», «квіти», «карбики», «кривульки» тощо) трактуються експресивно-динамічно. Напередодні 1-ї світової війни у Г. працювало 36 підприємств (970 робітників), які щороку виробляли продукції на 2 млн 526 тис. крб. За часів укр. революції 1917–21 Г. перебував у зоні селян. повстан. рухів. Від 1923 — окруж. центр Тульчин. округу, від 1925 — райцентр. Під час нім.-фашист. окупації (25 липня 1941 — 14 березня 1944) нацисти розстріляли у Г. 3 тис. мирних жит., насел. зменшилось до 9,4 тис. осіб. Діяв нім. табір для військовополонених. Гол. пром. підприємства: держ. підприємства — «Спирт. завод», «Лісгоспзаг»; ТОВи — «Авеста», «Гайсин. м’ясокомбінат», «З-д продтоварів»; швейні ф-ки — «Віта», «Подолянка»; дочірні підприємства ВАТ «Хлібпром» — «Гайсинхліб», «Комбінат хлібопродуктів»; 5 автотранспорт. підприємств. У місті — мед. коледж, 6 дитсадків, навч.-вироб. комплекс (школа-інтернат-гімназія; пам’ятка архітектури, поч. 20 ст.), 7 заг.-осв. шкіл; 2 поліклініки, СЕС, 3 лікарні; нар. музей воїнів-ветеранів Афганістану, Гайсинщини краєзнавчий музей; Будинок культури, кінотеатр, 2 б-ки, школа естет. виховання дітей, Будинок школярів та молоді (пам’ятка архітектури, поч. 20 ст.); ДЮСШ; парк культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького; відділ. 10-ти банків. Знаходиться музей-садиба Г. Танцюри — етнографа, фольклориста і педагога, який жив і працював у Г. При рай. Будинку культури функціонують нар. аматор. колективи: кіностудія, духовий оркестр, театр, тріо «Гайсинчанка», хор ветеранів, хоровий колектив. Виходить г. «Трибуна праці». Реліг. громади: УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, свідків Єгови, християн віри євангельської, прогресивного юдаїзму. Видатні уродженці: чл.-кор. АН СРСР Л. Бергельсон, д-р медицини В. Високович, д-р істор. н. Л. Бєсов, д-р тех. н. Л. Левандовський; художники М. Павлюк та А. Чебикін, майстер худож. різьблення на дереві Ю. Дяченко; хоровий диригент Д. Балацький, засл. арт. України М. Голючек, нар. арт. УРСР В. Зарков; спортсмен (сучасне п’ятиборство) В. Пічужкін; Герої Рад. Союзу О. Пироговський, С. Пономарчук та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю