ГАЛА́Н Ярослав Олександрович (псевд.: Miron Jaro, Яга, Володимир Росович, Я. Олександрович, Ігор Семенюк; 22. 07. 1902, м. Динів Пере­мишл. воєводства, Польща — 25. 10. 1949, Львів) — письмен­ник. 1914 батько Галана із сімʼєю як москвофіл був інтернований ав­стрійською владою до табору Тал­лергоф (побл. м. Ґрац, нині Австрія). 1915 родина Галана пере­їхала в Ростов-на-Дону (Росія), звідки 1918 повернулася до Пере­мишля (Польща). На­вчався у Ві­денському (1923–26) та Краківському (1926– 28) університетах. Член КПЗУ (1924). Учителював. Редагував журнал «Вікна» (Львів), входив до обʼ­єд­на­н­ня революційних митців «Горно». 1936 брав участь у під­готовці Антифашистського кон­гресу діячів культури. 1936 та 1937 заарештований польською владою. Працював у редакції газети «Вільна Україна» (1939–41), «Правда Украины» і «Радянська Україна» (1942–48). Під час 2-ї світової війни — коментатор на радіо­станціях Саратова, Москви, у прифронтовій зоні. Був спецкором газети «Радянська Україна» на Нюрнберзькому процесі (листопад 1945 — жовтень 1946). Загинув внаслідок збройного нападу. Літературну діяльність почав як драматург: пʼєси «Дон Кіхот з Ет­тенга­йма» (1927), «Вантаж» (1929), «Вероніка», сатирична комедія «99 %» (обидва — 1930), драма «Осередок» (1932). Писав також прозові твори, зокрема новели «Кара», «Цілина» (обидві — 1932), «Померлі борються» (1934) та ін. В остан­ні роки життя повернувся до драматургії: трагедія «Під Золотим орлом» (1948), «Любов на світан­ні» (1949). Однак найбільше ві­домий як публіцист. Автор збірок нарисів, памфлетів, фейлетонів «Фронт в ефірі» (1943), «Їх облич­чя» (1948), «Перед лицем фактів» (1949), спрямованих на викри­т­тя фашистських злочинців, сатиричне змалюва­н­ня українських національних кіл, греко-католицьких церковних діячів. За памфлети «Я і Папа», «Отець тьми і присні», «На службі у сатани», що уві­йшли до книги «Ви­бране» (1951), Галан посмертно удостоєний Сталінської премії (1952). Писав також польською мовою (повість «Гори димлять» — екранізована 1989 на студії «Укртелефільм», реж. Б. Небієрідзе, оповіда­н­ня «Померлі борються» та ін.). 1964 СЖУ заснувала премію імені Галана за найкращі публіцистичні твори (присуджували до 1989). У 1960 у Львові від­крито Музей Ярослава Галана. У Львові, Дрогобичі та селищі Яблунів (Івано-Франківська обл.) йому споруджено памʼятники.