Галицька Соціалістична Радянська Республіка
ГА́ЛИЦЬКА СОЦІАЛІСТИ́ЧНА РАДЯ́НСЬКА РЕСПУ́БЛІКА (ГСРР) — маріонеткове територіальне утворення. Проголошена 15 липня 1920 декларацією тимчас. рад. уряду Сх. Галичини — Галиц. рев. комітетом (Галревкомом) на частині зх.-укр. земель під час польс.-рад. війни 1920. Створення ГСРР було інспіроване ззовні, за директивами з Москви і під безпосеред. керівництвом В. Леніна. Місцем перебування Галревкому (голова — В. Затонський, заступник голови — М. Баран, серед ін. чл. — А. Бараль, М. Левицький), сформованого 8 липня 1920 у Харкові на спільному засіданні Галиц. організац. комітету КП(б)У і політбюро ЦК КП(б)У, став Тернопіль. До складу ГСРР (тер. сучас. Терноп. і частини Львів. обл.) увійшли 16 повітів, повністю зайнятих Червоною армією (Бережанський, Борщівський, Бродівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький, Збаразький, Зборівський, Золочівський, Підгаєцький, Рогатинський, Скалатський, Сокальський, Теребовлянський, Тернопільський, Чортківський), і 4 — частково (Бібрський, Кам’янко-Струмилівський, Перемишлянський, Радехівський). Для упр. на місцях Галревком формував повітові ревкоми, однак фактично всі ключові питання вирішувало військ. командування.
Проголошуючи ГСРР, Галревком заявив, що цей акт є тимчасовим. Питання про подальше існування Сх. Галичини та її взаємовідносини з УСРР і РРФСР остаточно повинен був вирішити перший з’їзд рад робітн. і селян. депутатів, який передбачалося невдовзі скликати. Вважаючи себе найвищою виконав. владою до з’їзду рад, Галревком своїми декретами скасував органи влади, закони та постанови Польс. держави і всіх ін. поперед. режимів на терені Сх. Галичини; ліквідував приватну власність на ф-ки, заводи, банки, оголосивши їх заг.-держ. власністю; декларував конфіскацію поміщиц., монастир. і церк. земель та передачу їх селянам; запровадив заг. трудову повинність, 8-годин. робочий день; проголосив заг. і рівне виборче право, право трудящих на працю, освіту та соц. забезпечення, відокремлення церкви від держави і школи від церкви, рівноправність громадян усіх національностей тощо. Офіц. мовами було визнано укр., польс. та іврит.
Незаможні місц. жителі спочатку з радістю зустрічали червоноармійців і активно обирали своїх представників до нових органів влади — сільс., міських і повіт. ревкомів, проте незабаром самоуправні реквізиції, здійснювані військ. підрозділами у селах, оподаткування госп-в за нац. ознакою, репресії чекістів тощо викликали обурення населення. Намічені декретами заходи так і не були здійснені, оскільки вже через декілька тижнів частини Червоної армії почали відступати під натиском польс.-укр. частин. Однак крах ГСРР був спричинений не тільки ходом війни, а й форсованими діями нового уряду та місц. органів влади краю, спрямованими на реалізацію лозунгу керівництва РКП(б) про перенесення соц. революції і рад. влади у Європу. ГСРР існувала до кінця вересня 1920, коли війська Польщі знову окупували тер. Сх. Галичини. Галревком, повітові та міські комітети фактично припинили свою діяльність 21 вересня 1920, а їх працівники відступили разом із частинами Червоної армії. Сам Галревком формально існував до укладення Ризького миру 1921.
Рекомендована література
- Колодій Б. Галицька Соціялістична Радянська Республіка. Л.. 1932;
- Кульчицький В. Галицька Радянська Республіка. Л., 1965;
- Тищик Б. Галицька Соціалістична Радянська Республіка. Л., 1970;
- Верига В. Галицька Соціялістична Совєтська Республіка (1920 р.). Нью-Йорк; Торонто; Париж; Мельбурн, 1986.
Завантажити статтю
