Галицьке генерал-губернаторство

ГА́ЛИЦЬКЕ ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОРСТВО – тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, створена царським урядом Російської імперії для управління окупованими російською армією у ході Першої світової війни землями Австро-Угорщини. Створ. 1914 з центром у Львові. До літа 1915 складалося з 4-х утворених у різний час губерній: Львів., Терноп., Чернів. та Перемишл. (існувала протягом березня–травня 1915). Від 10 вересня 1914 до 5 квітня 1916 посаду генерал-губернатора, який безпосередньо підпорядковувався командувачу Пд.-Зх. фронтом, обіймав генерал-ад’ютант граф Г. Бобринський, політика якого була спрямована на створення передумов, сприятливих для приєднання окупов. тер. до Рос. імперії. З цією метою за підтримки місц. організацій москвофіл. орієнтації провадилася політика русифікації населення, преси і шкільництва (всі укр. видання й школи було закрито й замінено рос.) та масового навернення, як добровіл., так і часто на практиці примусового, греко-католиків до православ’я, чим персонально опікувався архієпископ Волинський Євлогій (Георгієвський Василь Семенович), признач. керувати православ. Церквою на окупов. укр. теренах Австро-Угорщини. Переслідування Тимчас. жандарм. упр. Галичини діячів укр. та євр. політ. і громад. організацій вилилося в масові арешти й депортації населення у внутр. губернії імперії за звинуваченнями у «мазепинстві» та шпигунстві. Було впроваджено також інститут заручництва. У кожному повіті вся влада належала повіт. нач. та двом його помічникам. Загалом політика рос. адміністрації у перший окупац. період обернулася, за висловом П. Мілюкова у 4-й Держ. думі Росії, «світовим скандалом». Поразки рос. армії у травні–червні 1915 призвели до втрати більшої частини тер. генерал-губернаторства (під рос. контролем залишилося тільки 8 повітів Терноп. губ.) та появи декількох сотень тисяч добровіл. (москвофіли) та примусових (чоловіки призовного віку) біженців. Генерал-губернатор і його канцелярія були евакуйовані зі Львова у Київ. Царським указом від 17 березня 1916 посаду генерал-губернатора скасовано. Успіхи рос. армії влітку 1916 зумовили відновлення в липні 1916 генерал-губернаторства під новою офіц. назвою – Генерал-губернаторство областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни – з центром спочатку в Тернополі, а від 28 жовтня 1916 – у Чернівцях. Воно складалося з Терноп. та Чернів. губерній (загалом 33 повіти). Від 23 липня 1916 на посаді генерал-губернатора перебував колиш. київ. генерал-губернатор генерал-ад’ютант Ф. Трепов. Його політика відзначалася поміркованістю й була спрямована в першу чергу на задоволення потреб фронту та діючої армії. Де-факто поновили свою роботу укр. освітні заклади, припинилося переслідування греко-католиків (представником протопресвітера військ. і мор. духовенства признач. проф. Київ. духов. академії протоієрея Ф. Титова) та «мазепинців». Після Лютн. революції 1917 Ф. Трепов передав управління генерал-губернаторством своєму помічникові генерал-лейтенанту Усову. Рішенням Тимчас. уряду генерал-губернаторство перетворено на Обл. комісаріат Галичини та Буковини у складі Терноп. і Чернів. губерній з центром у Чернівцях, а на посаду обл. комісара 5 травня 1917 признач. Д. Дорошенка, який отримав повноваження генерал-губернатора. Найбільш одіозні повіт. начальники були замінені укр. діячами, посади губерн. комісарів отримали теж українці: Чернів. – О. Лотоцький, Терноп. – І. Красковський. Улітку 1917, після відступу рос. військ із тер. Пн. Буковини та знач. частини Терноп. губ., органи упр. комісаріату евакуйовано у Київ, однак під контролем рос. військ продовжували перебувати при пд.-буковин. (зайняті румун. військами у січні 1918) й три галиц. (повернуті Австро-Угорщині в лютому 1918 відповідно до умов Брестського мирного договору) повіти. Від 25 січня 1918 обл. комісаром Галичини та Буковини Ген. Секретаріату УНР був Д. Дорошенко, який склав свої повноваження 18 квітня 1918, у зв’язку з остаточ. розформуванням комісаріату.

Літ.: Петрович І. Галичина під час російської окупації. Відень, 1915; Дорошенко Д. Галицька руїна 1914–1917 рр.: Спогади і враження // Наше минуле. 1918. Кн. 3; Його ж. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). Мюнхен, 1969; Бахтурина А. Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны. Москва, 2000; Заполовський В. Буковина в останній війні Австро-Угорщини 1914– 1918. Чц., 2003.

В. Б. Любченко

Рекомендована література

Петрович І. Галичина під час російської окупації. Відень, 1915;
Дорошенко Д. Галицька руїна 1914–1917 рр.: Спогади і враження // Наше минуле. 1918. Кн. 3;
Його ж. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). Мюнхен, 1969;
Бахтурина А. Ю. Политика Российской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны. Москва, 2000;
Заполовський В. Буковина в останній війні Австро-Угорщини 1914– 1918. Чц., 2003.