Галицьке генерал-губернаторство

Визначення і загальна характеристика

ГА́ЛИЦЬКЕ ГЕНЕРА́Л-ГУБЕРНА́ТОРСТВО — тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, створена царським урядом Російської імперії для управлі­н­ня окупованими російською армією у ході Першої світової війни землями Австро-Угорщини. Створ. 1914 з центром у Львові. До літа 1915 складалося з 4-х утворених у різний час губерній: Львів., Терноп., Чернів. та Пере­мишл. (існувала протягом березня–травня 1915). Від 10 вересня 1914 до 5 квітня 1916 посаду генерал-губернатора, який без­посередньо під­порядковувався командувачу Пд.-Зх. фронтом, обі­ймав генерал-адʼютант граф Г. Бобринський, політика якого була спрямована на створе­н­ня перед­умов, сприятливих для при­єд­на­н­ня окупов. тер. до Рос. імперії. З цією метою за під­тримки місц. організацій москвофіл. орієнтації провадилася політика русифікації населе­н­ня, преси і шкільництва (всі укр. ви­да­н­ня й школи було закрито й замінено рос.) та масового наверне­н­ня, як добровіл., так і часто на практиці примусового, греко-католиків до православʼя, чим персонально опікувався архі­єпис­коп Волинський Євлогій (Георгієвський Василь Семенович), при­знач. керувати православ. Церквою на окупов. укр. теренах Австро-Угорщини. Пере­слідува­н­ня Тимчас. жандарм. упр. Галичини діячів укр. та євр. політ. і громад. організацій вилилося в масові арешти й депортації населе­н­ня у внутр. губернії імперії за звинуваче­н­нями у «мазепинстві» та шпигунстві. Було впроваджено також ін­ститут заручництва. У кожному повіті вся влада належала повіт. нач. та двом його помічникам. Загалом політика рос. адміністрації у перший окупац. період обернулася, за висловом П. Мілюкова у 4-й Держ. думі Росії, «світовим скандалом». Поразки рос. армії у травні–червні 1915 при­звели до втрати більшої частини тер. генерал-губернаторства (під рос. контролем залишилося тільки 8 повітів Терноп. губ.) та появи декількох сотень тисяч добровіл. (москвофіли) та примусових (чоловіки призовного віку) біженців. Генерал-губернатор і його канцелярія були еваку­йовані зі Львова у Київ. Царським указом від 17 березня 1916 посаду генерал-губернатора скасовано. Успіхи рос. армії влітку 1916 зумовили від­новле­н­ня в липні 1916 генерал-губернаторства під новою офіц. на­звою — Генерал-губернаторство областей Австро-Угорщини, зайнятих по праву війни — з центром спочатку в Тернополі, а від 28 жовтня 1916 — у Чернівцях. Воно складалося з Терноп. та Чернів. губерній (загалом 33 повіти). Від 23 липня 1916 на посаді генерал-губернатора пере­бував колиш. київ. генерал-губернатор генерал-адʼютант Ф. Трепов. Його політика від­значалася поміркованістю й була спрямована в першу чергу на задоволе­н­ня потреб фронту та діючої армії. Де-факто поновили свою роботу укр. освітні заклади, припинилося пере­слідува­н­ня греко-католиків (пред­ставником прото­пресвітера військ. і мор. духовенства при­знач. проф. Київ. духов. академії протоієрея Ф. Титова) та «мазепинців». Після Лютн. революції 1917 Ф. Трепов пере­дав управлі­н­ня генерал-губернаторством своєму помічникові генерал-лейтенанту Усову. Ріше­н­ням Тимчас. уряду генерал-губернаторство пере­творено на Обл. комісаріат Галичини та Буковини у складі Терноп. і Чернів. губерній з центром у Чернівцях, а на посаду обл. комісара 5 травня 1917 при­знач. Д. Дорошенка, який отримав повноваже­н­ня генерал-губернатора. Найбільш одіозні повіт. начальники були замінені укр. діячами, посади губерн. комісарів отримали теж українці: Чернів. — О. Лотоцький, Терноп. — І. Красковський. Улітку 1917, після від­ступу рос. військ із тер. Пн. Буковини та знач. частини Терноп. губ., органи упр. комісаріату еваку­йовано у Київ, однак під контролем рос. військ продовжували пере­бувати при пд.-буковин. (зайняті румун. військами у січні 1918) й три галиц. (повернуті Австро-Угорщині в лютому 1918 від­повід­но до умов Брестського мирного договору) повіти. Від 25 січня 1918 обл. комісаром Галичини та Буковини Ген. Секретаріату УНР був Д. Дорошенко, який склав свої повноваже­н­ня 18 квітня 1918, у звʼязку з остаточ. роз­формува­н­ням комісаріату.

Літ.: Петрович І. Галичина під час російської окупації. Ві­день, 1915; Дорошенко Д. Галицька руїна 1914–1917 рр.: Спогади і враже­н­ня // Наше минуле. 1918. Кн. 3; Його ж. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). Мюнхен, 1969; Бахтурина А. Ю. Политика Рос­сийской империи в Восточной Галиции в годы Первой мировой войны. Москва, 2000; Заполовський В. Буковина в остан­ній війні Австро-Угорщини 1914– 1918. Чц., 2003.

В. Б. Любченко

Завантажити статтю