Галицький Володимир Олександрович

Визначення і загальна характеристика

ГА́ЛИЦЬКИЙ Володимир Олександрович (27. 01(09. 02). 1907, м. Казань, нині РФ — 01. 01. 1998, Ленін­град, нині С.-Петербург) — режисер. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1954). Навч. у Харків. муз.-драм. ін­ституті (1929–32; викл. І. Марʼяненко, Г. Ігнатович). Працював у театрах Харкова: естради і буфонади «Вентилятор» (1928–31) та Червонозаводському (1932), муз. комедії (1932– 34); на студії «Українфільм» (Київ, 1935–38); у театрах Дні­пропетровська: укр. муз.-драм. (1938–41) і рос. драм. (1941– 43); гол. реж. в театрах Калініна (нині Твер, 1944–47; пере­клав і по­ставив «Марусю Богуславку» М. Старицького), Тамбова (1947–57), Куйбишева (нині Самара, 1957–59). Згодом пере­їхав до Ленін­града (нині С.-Петербург), де працював гол. реж. студії кіноактора при «Ленфільмі» та викладав режисуру в Ін­ституті культури. Написав лібрето до балету В. Нахабіна «Міщанин з Тоскани» (1936, Київ. опера, по­становники М. Болотов та В. Вірський). Автор кн. спогадів «Театр моей юности» (Ленин­град, 1984).

Ви­стави: «Професор Мамлок» Ф. Вульфа (1933), «Бог­дан Хмельницький» О. Корнійчука (1940), «Емілія Ґалот­ті» Ґ. Лес­сінґа (1941), «Молода гвардія» за О. Фадєєвим (1947), «Приборка­н­ня норовливої» В. Шек­спіра (1949), «Ревізор» М. Гоголя (1954), «Третя патетична» М. Погодіна (1958).

М. Г. Лабінський

Завантажити статтю