Галіп Теодот Мелетійович
ГАЛІ́П Теодот Мелетійович (псевд. і крипт.: Немирич, Gracchus, Т. Г., Ф. Г., Ф. М. Г. та ін.; 19. 06. 1873, с. Волока, нині Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 06. 04. 1943, м. Брно, нині Чехія) — громадсько-політичний діяч, письменник. Закін. Чернів. університет (1898, д-р права). Працював адвокатом у Чернівцях. Голова Союзу Січей на Буковині (1904–14), співзасн. і голова (1906–18) Укр. радикальної партії Буковини, видавець і ред. г. «Народна справа» (1907–08) і «Громадянин» (1909–10). У 1911 обраний депутатом до Буковин. сейму. Під час 1-ї світової війни служив у австр. армії. Після окупації Буковини Румунією наприкінці 1918 переїхав до Києва, де працював у МЗС УНР. Входив також до Укр. Нац. Ради ЗУНР у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Згодом — у складі дипломат. місії УНР в Римі, після ліквідації якої 1921 переїхав до Відня. Від 1923 — адвокат у Хусті (нині Закарп. обл.). 1939 виїхав до Брно. Викладав карне право в УВУ в Празі. Обстоював ідею соборності України, виступав проти австр. москвофільства. Перші вірші Г. публікував від 1891 у проросій. виданнях «Бесѣда» і «Православная Буковина», від 1894 — в укр. ж. «Зоря», г. «Буковина». Автор повісті про буковин. студентство «Перші зорі» (Чц., 1895), повісті-хроніки нац.-визв. змагань на Буковині «Нерівна гра» («Канадійський фармер», 1928, ч. 28–36), з життя буковин. села «Панки і підпанки» («Час», 1937, 5 січня — 10 лютого), мемуарів «З моїх споминів» («Краківські вісті», 1943, 7 березня — 14 квітня), зб. віршів «Думки та пісні» (Чц., 1901), «Дика рожа» (Станіслав, 1919), лірич. циклу «Хризантеми» («Назустріч», 1934). Поезія Г. вирізняється тяжінням до філософем, метафоричністю, досконалою інструментовкою вірша. На реаліст. основі творчості Г. позначився вплив народнопоет. традиції, тогочас. модерніст. шукань.
Рекомендована література
- Кримський А. Теодот Галіп. «Перші зорі» // Твори. Т. 2. К., 1972;
- Франко І. Теодот Галіп. «Перші зорі» // Зібрання творів. Т. 30. К., 1981;
- Колодій О. Відкрита сторінка забутого // Буковин. журн. 2000. Ч. 3/4;
- Її ж. Теодот Галіп: «Москвофільство — партія мертва…» // Дзвін. 2001. № 7.