ГАЛ­ЛЕ́Я КОМЕ́ТА — мале тіло Сонячної системи; перша комета, для якої обчислено орбіту, періодичність появи по­близу Сонця, а також досліджено ядро. Обчисле­н­ня орбіти здійснив Е. Гал­лей, опублікувавши їх 1705 у праці «A Synopsis of the Astronomy of Comets», де за­значив, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 є на­справді однією кометою з періодом оберта­н­ня на орбіті бл. 76 років. Хроніки та літописи свідчать про спо­стереже­н­ня Г. к. від 466 р. до н. е. До появи Г. к. 1986 була роз­роблена між­народна про­грама спо­стережень її з поверх­ні Землі та з Космосу, у березні побл. комети пролетіли 6 автоматичних між­планетних станцій: «Вега-1» і «Вега-2» (СРСР; див. «Вега»), «Giotto» (Європейське космічне агентство), «Суїсей» і «Сакігаке» (Японія) та «ІСЕ» (США), — досліджено ядро, атмо­сферу, іоно­сферу комети і її взаємодію з сонячним вітром. Ядро комети — монолітне тіло неправильної форми, діаметр 7,5–14 км, маса 1011 кг, основна складова — вода; період оберта­н­ня навколо осі 53 год. Під час на­ближе­н­ня до Сонця з поверх­ні ядра активно виділяються пил і газ.