Галургії Державний науково-дослідний інститут

Визначення і загальна характеристика

ГАЛУ́РГІЇ Державний науково-дослідний ін­ститут — науково-дослідна установа, що ви­вчає умови заляга­н­ня і технології видобутку полімінеральних калійних руд. Під­порядк. Мін-ву пром. політики України. Засн. 1959 у м. Калуш (нині Івано-Фр. обл.) як н.-д. лаб. Всесоюз. НДПІ галургії, від 1971 — Калус. філіал Всесоюз. НДПІ галургії, від 1991 — Калус. НДІ галургії. Від 1993 — сучасна назва. У структурі Ін­ституту — 8 лаб. (фіз.-хім. дослідж., технол. про­блем, пере­робки полімінерал. руд, геол., гірн., автоматизації, пилегазоочистки, захисту від корозії). Основні напрями наук. досліджень: ви­вче­н­ня будови, геол. і гідрогеол. умов заляга­н­ня покладів полімінерал. руд Прикарпат. родовища; роз­робле­н­ня оптимал. параметрів добува­н­ня калій. руд при від­критій і під­зем. системах від­працюва­н­ня родовищ; удосконале­н­ня існуючих і роз­робле­н­ня нових технологій збагаче­н­ня і пере­робле­н­ня полімінерал. руд Прикарпа­т­тя з одержа­н­ням калій. добрив, кухон­ної, тех. та мор. солі, карналіту; роз­робка технології пере­робки роз­чинів природ. бішофіту для одержа­н­ня метал. магнію і магнезіал. продуктів; охорона навколиш. середовища; захист від корозії обладна­н­ня і комунікацій. Найважливішими досягне­н­нями Ін­ституту є пром. освоє­н­ня багатотонаж. виробництва концентров. калійних добрив; роз­робка і впровадже­н­ня технології гранулюва­н­ня калійно-магнієвих добрив; удосконале­н­ня кон­струкцій сушил. апаратів киплячого шару, роз­чин­ників руди, вакуум-випарного і кри­сталізац. обладна­н­ня; ліквідація і консервація від­працьованих калій. рудників. В Ін­ституті працюють 63 особи (4 — канд. тех. н., 2 — хім. н., 1 — геол.-мінерал. н.). Роз­робки науковців захищені 370-ма автор. свідоцтвами СРСР і 20-ма патентами України. Серед ві­домих науковців Ін­ституту — Я. Семчук, В. Глоба, П. Гаркушин, М. Спірін, С. Вовк, С. Корінь, І. Костів, І. Хмара, Д. Гребенюк, Л. Матійко. Ін­ститут очолювали М. Спірін (1959–71), І. Ковалишин (1971–78), нині — Р. Марусяк (від 1978).

О. В. Копійка

Завантажити статтю