Галущинський Іван Миколайович
ГАЛУЩИ́НСЬКИЙ Іван Миколайович (12. 04. 1882, с. Звиняч, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. — 18. 01. 1944, Львів) — педагог, журналіст, громадський діяч. Брат Миколи, Михайла і Теодозія-Тита Галущинських. Закін. Чернів. університет. Викладав у Перемишл. (1904– 09), Рогатин. (1909–10), Коломий. (1910–12), Терноп. (1912– 14 і 1923–30) г-зіях. Під час 1-ї світової війни — старшина австро-угор. армії. В листопаді 1918 організував у Тернополі «Студентську сотню», до осені 1919 воював у складі УГА. Був чл. ред. комітету г. «Українські вісті» (1919), відп. ред. тижневика «Подільський голос» (від 1929). Під час пацифікації 1930 заарешт. польс. поліцією, позбавлений права викладання. Відтоді працював у терноп. філії товариства «Просвіта». 1932 організував Комітет допомоги голодуючим в Україні, збирав матеріали про голод. У 1933–35 і 1938–39 — голова товариства «Рідна школа» (Львів). На цій посаді 2– 3 листопада 1935 провів Перший укр. пед. конгрес. З приходом більшовиків восени 1939 виїхав до м. Люблін (Польща), працював у кооперації. 1942 повернувся до Львова. Автор низки праць пед. тематики, зокрема «Успіхи експериментальної методи у біології» // «ЛНВ», 1914, т. 66, кн. 5, «Ідея ощадности і її культурно-соціальне значення» (Л., 1927).
Рекомендована література
- Дурбак І. Галущинський Іван // Шляхами золотого Поділля: Тернопільщина і Скалатщина: Регіон. істор.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1983. Т. 3;
- Романюк М. Галущинський Іван Миколайович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1996. Вип. 3.
Завантажити статтю
Людина 
