Галущинський Михайло Миколайович

ГАЛУЩИ́НСЬКИЙ Михайло Миколайович (26. 09. 1878, с. Звиняч, нині Чортків. р-ну Терноп. обл. — 25. 09. 1931, Львів) — громадсько-політичний та освітній діяч. Брат Івана, Миколи і Теодозія-Тита Галущинських. Навч. на філос. ф-тах Львів. та Віден. університетів (1898–1901). У студент. роки очолював товариства «Академічна громада» у Львові та «Січ» у Відні. Вчителював. 1910–14 — директор гімназії товариства «Рідна школа» у м. Рогатин (нині Івано-Фр. обл.). Учасник 1-ї світової війни. Командант, референт УСС при Вищому командуванні австр. армії. Після війни — проф. Укр. таєм. університету. 1923–31 очолював товариство «Просвіта» у Львові, розробив фундам. програму його діяльності. За його головування діяло 86 філій товариства, 2934 хати-читальні. Видавець ж. «Життя і знання»; 1928–30 — сенатор (від Укр. нац.-демократ. об’єднання), віце-президент Польс. сенату, посол. Г. найвищим імперативом у нац. вихованні вважав укр. державність. Провів титан. роботу щодо захисту прав і гідності українського народу в Польщі. Автор дослідж.: «Національне виховання: Статті і замітки» (Л., 1920); «Шевченко — поет життя й чину» (Л., 1921); «Михайло Драгоманов — ідеолог нової України» (Л., 1921); «Книжка й українське громадянство» // «ЛНВ», 1922, т. 28, кн. 7; «Позашкільна освіта» (Л., 1927); «Переважна справа: На маргінесі польського законопроекту про громадські бібліотеки» // «Діло», 1930, 4 січ.; «З Українськими Січовими Стрільцями: Спомини» (Л., 1934).

Рекомендована література

1. Михайло Галущинський — лицар обов’язку і чину (Мат. наук. конференції, присвяченої 120-річчю від дня народження і 90-річчю відкриття Рогатин. гімназії ім. Володимира Великого). Л.; Рогатин, 1998.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю