Гамма-астрономія
ГА́ММА-АСТРОНО́МІЯ (γ-астрономія) — розділ астрономії, що вивчає об’єкти Всесвіту на інтервалі частот електромагнітного випромінювання 1019– 1027 Гц (відповідає енергії квантів 106–1012 еВ). Гамма-випромінювання виникає при взаємодії заряджених частинок високих енергій між собою або з магніт. полем і повністю поглинається при входженні в атмосферу Землі. Дослідж. потоку гамма-квантів від об’єкта дає інформацію про фіз. процеси, які призводять до виникнення частинок високих енергій. Методи реєстрації гамма-квантів залежать від діапазону їх енергії. Прилади, встановлені на штуч. супутниках Землі, реєструють наднизькочастотні кванти та кванти з частотами 1021–1023 Гц, наземна апаратура — кванти з частотою понад 1026 Гц. Так, за допомогою гамма-телескопа Крим. астрофіз. обсерваторії було відкрито кілька позагалактич. джерел гамма-квантів і підтверджено наявність потоку від залишку спалаху наднової зорі у Крабоподібній туманності.