Гапак Степан
ГА́ПАК Степан (16. 10. 1921, с. Пінковці, округ Собранці, нині Словаччина — 23. 03. 1997, м. Пряшів, Словаччина) — український скульптор, графік і мистецтвознавець. Брат З. Осавчук-Гапак. Закінчив Ужгородську учительську семінарію (1944), Празьку АМ (1953). Інтернований до угорського концтабору (серпень 1944 — квітень 1945). Учителював. 1953–86 — в Університеті ім. П. Шафарика (Пряшів): викладач образотворчого мистецтва, 1961– 69 — завідувач кафедри, від 1971 — професор, 1971–76 — продекан педагогічного факультету. Художній редактор, член редакційної ради журналу «Дукля» (Пряшів). У живописі еволюціонував від експресивно-психологізуючих до декор.-меланхолійних композицій. Мотиви скульптур базуються на народних традиціях. Персональні виставки — у Чехословаччині: Собранці (1946), Снина (1947), Пряшів (1957, 1961–64, 1968, 1981, 1986, 1990), Кошиці (1971–72, 1985), Братислава, Гуменне (обидві — 1985). Автор досліджень з історії мистецтва, зокрема «Технологія художніх матеріалів та наука про кольори» (1957), «Скульптор Михайло Бринський» (1971), «Образотворче мистецтво українців Чехословаччини» (1975), «Сила ангажованого мистецтва: Зб. ст.» (1983; усі — Пряшів).
Додаткові відомості
- Основні твори
- зарисовки нар. одягу й архітектури українців Сх. Словаччини (1948), «Циганська родина» (1951), «Яблуні» (1953), «Ториса» (1956); цикл рисунків, літографій та ліногравюр із Серед. Азії (1963); двосторон. рельєф до пам’ятника О. Павловичу (1969, Свидник); іл. до «Українських народних казок Східної Словаччини» (1977); цикл пастелей з с. Остурня (Кежмароц. округ, нині Словаччина); «Осінь на Земплині» (усі — 1986).