Красноармійськ

КРАСНОАРМІ́ЙСЬК (до 1934 — Гришине, 1934–38 — Постишеве, 1938–64 — Красноар­мійське) — місто обласного зна­­чення Донецької області, рай­­центр. Красноармій. міськраді під­­порядк. м. Родинське та смт Шевченко. Знаходиться за 66 км від обл. центру. На Пн. Зх. від К. бере початок р. Гришина (притока Бика, бас. Дніпра). Площа 39,3 км² . Насел. 69 154 особи (2001, складає 95,2 % до 1989), переважно українці та росіяни. Залізнич. вузол. Виникнення К. пов’язане з будівництвом Катеринин. залізниці в остан. чв. 19 ст. Заліз­нична станція та робітн. с-ще бу­­ли названі, як і найближче, розташоване за 9 верст від них село (нині Красноармій. р-ну), — Гри­­шиним. 1881 тут з’явилося паровозне депо, яке стало одним з осн. паровозоремонт. підприємств Катеринин. залізниці. Через 2 р. збудовано вокзал, центр. частина якого збереглася донині. 1884 че­рез ст. Гришине почали курсувати поїзди. Згодом на при­­вок­зал. площі була споруджена церква, при якій діяла приход. школа. У ній починав свою пед. діяльність учителем співів укр. ком­по­зитор М. Леонтович. У Гри­шиному він створив робітн. хор і зробив об­­робки укр. нар. пісень «Щедрик» і «Козака несуть». На центр. частині вокзал. будівлі М. Леон­товичу встановлено мемор. дошку. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. збудовано чавуноливар., цегел., миловар. і пивовар. заводи, 3 парових млини, олійню, 3 вугіл. шахти. С-ще Гришине входи­ло до Гришин. волості Бахмут. пов. Катеринослав. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодно­разово змінювалася. Жит. зазна­ли сталін. репресій. Від 1924 — смт, від 1938 — місто (від 1963 — обл. значення). Від 21 жовтня 1941 до 8 вересня 1943 — під нім.-фа­­шист. окупацією. Нацисти створили 3 концтабори. На фронтах 2-ї світової війни загинуло 4788 жит. 1897 мешкало бл. 2,6 тис., 1939 — 29,6 тис., 1959 — 48 тис., 1979 — 59,9 тис., 1998 — 70,6 тис. осіб. Нині працюють 5 вугіл. підприємств, 1 — з виробництва вогнетривів, 4 — маш.-буд., з ремонту та монтажу машин і устаткування, 1 — харч., 7 — ін. галузей. Гол. підприємства: шах­­тоупр. «Покровське» (у його скла-ді — шахта «Красноармійська-Західна № 1», збагачув. ф-ка), Красноармійський динасовий завод, Красноармійський завод технологічного обладнання. У К. — індустр. інститут Донец. тех. університету, пед. училище, 13 заг.-осв. шкіл, ліцей, навч.-вихов. комплекс, г-зія, 21 дошкіл. і 4 позашкіл. навч. заклади; 11 б-к, 2 шко­­ли естет. виховання, Красно­армійський історичний музей, 2 клуби, Палац культури; центр. рай. лікарня, стоматол. полікліні­ка, наркол. диспансер; відділ. 9-ти банків. Виходять газети «Маяк» і «Орбіта-плюс». Щорічно проводяться фестивалі: «Хрещенням відкриваються небеса», шахтар. пісні «Чорне золото», сучас. рок-музики, джаз. музики. Гол. православні храми: Свято-Володи­­мир., Свято-Микол. і Свято-Ми­хайлівський. Спорт. база міста: 5 стадіонів, 30 спорт. майданчи­ків, 4 футбол. поля, 2 теніс. корти, 20 залів, 12 майданчиків, 2 міні-футбол. поля. Серед видат. уродженців — фахівець у галузі автоматизації хім.-технол. проце­­сів С. Березненко, фізики В. Ва­­рю­­хін, М. Куліш, Н. Прима, Б. Стру­ж­­ко, фахівець у галузі металургії А. Коба, гірн. інженери Г. Малєєв, В. М’якенький, Ю. Халимен­дик, океанолог М. Єсін, лікар-гігієніст Г. Столмакова, історик, археолог А. Моруженко; письменник В. Гужва; живописець, скульптор, співак М. Голодик; піа­ніст, засл. арт. України Ю. Кот; тренер (лижні гонки) В. Гусєв, боксер В. Кравець; Герої Рад. Союзу В. Демура, І. Надтогій. У К. минули останні роки життя учасника нац.-визв. боротьби, ди­сидента Д. Шумука. Літ.: Олейников М. Я. Красноармейск: Истор. очерк. 1974; Подзолкин М. А. Крас­­­ноармейск: Путеводитель. 1980; 1985 (усі — Донецьк).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю