Гарасевич Андрій
Визначення і загальна характеристика
ГАРАСЕ́ВИЧ Андрій (13. 08. 1917, Львів — 24. 07. 1947, загинув побл. м. Берхтесґаден, Німеччина) — письменник. Закін. гімназію в Ужгороді, навч. в муз. школі С. Дністрянської, на правничому та філос. ф-тах Карлового університету (Прага). Від 1945 — у таборах для переміщ. осіб (Зх. Німеччина). Учителював у табір. гімназії, виступав з концертами як піаніст, захоплювався альпінізмом. Друкувався від 1935 (г. «Вперед», Ужгород; «Напередодні», Львів та ін. виданнях). Ранні вірші часто підписував псевд. Василь Сурмач. У кращих своїх поезіях Г., долаючи впливи львів. і праз. поетів, виявляє себе добротним майстром форми, вдало відтворює як суспільно-філос. мотиви, так і ліричні переживання особистості (поема «Плач Єремії», цикли віршів «Самотність», «Визов», «Стара Прага»). Поезії Г. зібрано в кн. «Сонети» (Прага, 1941) і «До вершин» (Нью-Йорк, 1959, передмова Б. Кравціва). Г. належить низка проз. творів: новели «Очарована душа» (про М. де Сервантеса) і «Апасіоната» (про Л. ван Бетговена), спогад «Побратими», есеї про альпінізм («Все вище»), про Є. Маланюка.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
