Гарчев Петро Іванович
ГА́РЧЕВ Петро Іванович (17. 12. 1923, с. Свердлове Северинівського р-ну Одеської губ., нині Іванове Одеського р-ну Одеської обл. — 03. 07. 2001, Сімферополь) — історик. Батько Н. Єлісєєвої, чоловік Л. Гарчевої. Доктор історичних наук (1970), професор (1972). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закінчив Одеський педагогічний інститут (1949). Працював у Сумському педагогічному інституті (1952–56); Харківському університеті (1956–74); Запорізькому педагогічному інституті (1974–79): завідувач кафедри історії; у 1979–2001 — у Таврійському університеті (Сімферополь): 1980–82 — декан історичного факультету, 1984–89 — завідувач кафедри історії СРСР, 1989–99 — професор кафедри російської історії, 1999–2001 — професор кафедри українознавства; водночас 1999–2001 — професор кафедри історії держави та права Кримського факультету Національного університету внутрішніх справ. Досліджував перебіг воєнних дій 1918–20 в Україні.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Червона гвардія України у Жовтневій революції. Х., 1969; Червона гвардія України у боротьбі за владу Рад. К., 1983 (співавтор); Республіка Таврида. К., 1990 (співавтор); Русская историография XII–XVII веков. Сф., 1993; Первісне суспільство і початок державотворення на території України (до розгрому скіфського царства). Сф., 2001.
Рекомендована література
- Елисеева Н. Петр Гарчев (1923–2001) — украинский историк из Малого Буялыка // Дриновски сборник. Т. 13. София; Харков, 2019.
Завантажити статтю
Людина 
