ГА́РШИН Євген Михайлович (15(27). 08. 1860, Харків — 1931, Ленін­град, нині С.-Петербург) — літературний критик, мемуарист, археолог. Дійсний член Рос. археол. товариства. Навч. у Харків. університеті (1879– 81), закін. С.-Петербур. університет (1884). Від 1886 працював викл. у гімназіях та училищах С.-Петербурга. Був дир. Таганроз. (Росія) і Сімфероп. (1912–14) комерц. училищ, в остан. реформував на­вчал. процес, за­охочував дітей крим. татар до на­вча­н­ня. 1914 отримав чин дійс. стат. радника, ви­йшов у від­ставку. Жив у Ялті. Літ. діяльність роз­почав 1878 у г. «Харьков». У 80-х рр. публікував біогр. нариси в «Историческом вестнике», серед них — «Шевченко в ссылке» (1886, № 1) — перше докладне дослідж. про невольничі літа поета, яке започаткувало цілу низку публікацій на цю тему. У періодиці опублікував низку спогадів про брата — письмен­ника В. Гаршина. Упорядкував посібник для серед. навч. закладів «Рус­ская литература ХХ в. Опыт истории новейшей рус­ской словесности в био­графиях и образцах» (у 3-х вип., 1891–95). За­ймався також археологією, зокрема 1888 видав допоміжник «Курганы, их ра­скопки, ис­следования и нахождения кладов».