ГЕ­ЙМАНО́ВИЧ Олександр Йосипович (22. 07(03. 08). 1882, Харків — 18. 04. 1958, там само) — лікар-психоневролог. Брат З. Ге­ймановича. Доктор медицини (1928, без захисту дис.). Навч. у Харків., закін. Моск. університет (1908), де й працював у неврол. та психіатр. клініках; 1911–18 — у Харків. жін. мед. ін­ституті. Засн. (1920) та перший дир. (до 1932), віце-президент (1932– 37), кер. неврол. клініки та гісто­граф. лаб. (1937–58) Укр. психоневрол. ін­ституту (нині Ін­ститут неврології, психіатрії та наркології, Харків). Ви­вчав інфекц. психози, судин­ні захворюва­н­ня, пита­н­ня хірург. невропатології, нейроонкології. Вперше описав епідеміч. енцефаліт на території України; за­пропонував систематику пухлин нерв. системи; отримав нові дані про повітряну контузію. Автор клін.-морфол. класифікації висип. тифу. Досліджував клініку та гістопатію Альцгеймерів. син­дрому (хвороба Гак­кебуша–Гейєра–Ге­ймановича).