Гейманович Олександр Йосипович
Визначення і загальна характеристика
ГЕЙМАНО́ВИЧ Олександр Йосипович (22. 07(03. 08). 1882, Харків — 18. 04. 1958, там само) — лікар-психоневролог. Брат З. Геймановича. Доктор медицини (1928, без захисту дис.). Навч. у Харків., закін. Моск. університет (1908), де й працював у неврол. та психіатр. клініках; 1911–18 — у Харків. жін. мед. інституті. Засн. (1920) та перший дир. (до 1932), віце-президент (1932– 37), кер. неврол. клініки та гістограф. лаб. (1937–58) Укр. психоневрол. інституту (нині Інститут неврології, психіатрії та наркології, Харків). Вивчав інфекц. психози, судинні захворювання, питання хірург. невропатології, нейроонкології. Вперше описав епідеміч. енцефаліт на території України; запропонував систематику пухлин нерв. системи; отримав нові дані про повітряну контузію. Автор клін.-морфол. класифікації висип. тифу. Досліджував клініку та гістопатію Альцгеймерів. синдрому (хвороба Гаккебуша–Гейєра–Геймановича).
Додаткові відомості
- Основні праці
- О системе «асемических» психозов старости с атрофическими очагами в мозге // Клиника и патанатомия альцгеймеров. болезни: Сб. статей. Х., 1915 (співавтор); Материалы к неврологии войны. Х., 1916; Экспериментальный эпидемический энцефалит кроликов. Х., 1926; К сравнительной патологии инфекционных поражений нервной системы // ВД. 1938. № 11–12; Неврологическая характеристика гипертонической болезни // Там само. 1949. № 9 (співавтор); Ранняя диагностика и профилактика инфекций нервной системы // Вопр. профилактики и предупредительного лечения нерв. и псих. заболеваний. Х., 1956–57.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 