ГЕЛІОСЕЙСМОЛО́ГІЯ (від геліо… і сейсмологія) — науковий напрям, що досліджує надра Сонця на основі спо­стережних даних про глобальні колива­н­ня, які від­буваються в його оболонці та атмо­сфері. Особливості глобал. коливань залежать від роз­поділу фіз. параметрів у надрах Сонця та проявляються в період. змінах інтенсивності ви­промінюва­н­ня, радіальної швидкості, діаметра сонячного диска. Екс­перим. Г. за­ймається вимірюва­н­ням частот і амплітуд глобал. соняч. коливань, теор. Г. — порівня­н­ням спо­стережних частот з модельними теор. роз­рахунками. Залежно від повертал. сили, яка спричиняє колива­н­ня, частоти роз­різняють акустичні (р-моди, повертал. сила яких утворюється газовим тиском) та гравітаційні (g-моди, повертал. сила яких утворюється силою тяжі­н­ня). За однакових умов g-моди мають більший період і менші амплітуди, ніж р-моди. Спо­стереже­н­ня g-мод дає можливість ви­вчати глибші шари Сонця, які знаходяться під конвективною зоною, р-моди несуть інформацію пере­важно про зовн. шари Сонця. На сучас. етапі надійно зареєстровані лише р-моди з періодами 200–400 с, амплітуди їх коливань над­звичайно малі, не пере­вищують 1 м/с. На­громаджений обʼєм екс­перим. даних і рівень роз­витку теор. роз­рахунків у най­ближчому майбутньому до­зволять методами Г. зʼясувати хім. склад первин. Сонця, глибину конвективної зони, пере­мішува­н­ня речовини в ядрі, швидкість оберта­н­ня надр і магнітне поле внутр. шарів Сонця. Значний внесок у роз­виток Г. зробили укр. вчені, зокрема глобал. колива­н­ня Сонця (з періодом 160 хв.) виявлені науковцями Крим. астрофіз. обсерваторії; спо­стереже­н­ня, проведені на орбітал. косміч. станції КОРОНАС-1 за допомогою теле­скопа ДИФОС, виготовленого в Гол. астроном. обсерваторії НАНУ, показали, що амплітуди р-мод (з періодом 5 хв.) глобал. коливань яскравості Сонця змінюються з часом та з глибиною в атмо­сфері Сонця.