Генеральне консульство СРСР у Львові

Визначення і загальна характеристика

ГЕНЕРА́ЛЬНЕ КО́НСУЛЬСТВО СРСР у Львові — радянське дипломатичне пред­ставництво. Засн. 1927 з ініціативи Ю. Коцюбинського, М. Скрипника, О. Шумського. Консульство роз­глядало заяви про виїзд до СРСР з на­да­н­ням рад. громадянства (у 1928 — 538), тимчас. по­їздок, збирало інформацію про екон. і політ. стан у Польщі, поширювало інформацію про життя у СРСР. У 1927–33 завдяки зуси­л­лям консулів С. Кириченка, Ю. Лапчинського і А. Радченка сприяло роз­витку екон. і культур. звʼязків Зх. України з УСРР, зокрема через нього частково фінансувалися НТШ (12 тис. дол. щорічно), укр. шкільництво (77 тис. дол. щорічно), радянофіл. вид. «Сель-Роб», «Світло», «Культура», видавалися пенсії О. Кобилянській, В. Стефанику, виплати академікам М. Возняку, Ф. Колес­сі, К. Студинському, В. Щурату. Внаслідок голодомору, сталін. ре­пресій і терору в Україні, на поч. 1930-х рр. ви­їзди до СРСР майже припинилися (у 1936–25), згорнулась діяльність по культур. обміну. Біля будинку консульства від­бувались антирад. ви­ступи. 21 жовтня 1933 чл. ОУН М. Лемик вбив нач. канцелярії консульства рад. роз­відника А. Майлова на знак протесту проти антиукр. політики рад. влади в УРСР, зокрема організації голодомору. Консули у 1933–39 — П. Світнєв, А. Климов і Є. Синицин (спів­роб. зовн.-політ. роз­відки НКВС СРСР) — за­ймалися здебільшого збором інформації про військ.-політ. стан у Польщі, діяльність укр. громад.-політ. організацій та їх діячів, які стали у 1939–41 обʼєктами ре­пресій. У вересні 1939 консульство припинило діяльність у звʼязку з при­єд­на­н­ням Зх. України до УРСР.

К. Є. Науменко

Завантажити статтю