Геногеографічні області України
ГЕНОГЕОГРАФІ́ЧНІ О́БЛАСТІ УКРАЇ́НИ — регіони, виокремлені за особливостями розподілу еритроцитарних (ABO, Rh, MN) та сироваткових (Hp, Gc, Gm, Tf) cистем крові українців, що їх населяють. Антрополог Є. Данилова виділила в межах України 5 геногеогр. областей, 4 з яких ( центральноукр., поліс., деснян., пд.-сх.) входять до великої сх.-європ., а одна (карпат.) — пн.-балкан.-карпат. зон. Центральноукр. обл. обіймає майже всю Середню Наддніпрянщину, Поділля й деякі суміжні регіони, людність яких характеризується переважанням гена r (0), тобто першої групи крові (бл. 60 %); відносно високою варіабельністю гена р (А) — 22–30 %; низькими й помірними відсотками гена q (В) — бл. 15 %. За цими ознаками українці окресленої зони мають подібність до росіян центр. смуги європ. частини РФ, білорусів, окремих груп поляків. Поліс. обл. охоплює всю Волин., більшу частину Рівнен., Пн. Житомир., Пн. Сх. Львів. і Пн. Терноп. областей. Корінна людність названого регіону характеризується низьким відсотком гена p (A) — 23,5 %, дещо підвищеним гена q (B) — 17,9 % і високим в масштабах Сх. Європи гена r (0) — 60,3 %. Крім того, їй властиві дещо підвищена резус-негативність (13,9 %), відносно високий відсоток генів m (60,5 %) та Hp (47,4 %), занижена концентрація антигена Gm (1). Деснян. обл. включає Черніг. і більшу частину Сум. області. За більшістю гематол. характеристик вона близька до поліс., однак тут дещо вищий відсоток гена r (0) — 63,2 % та антигена Gm (1) і нижчий гена p (A) — 21,2 %, q (B) — 15,6 %, Hp — 44,2 %. Кількість генів m становить 61,2 %, резус-негативність — 12,7 %. Загалом за комплексом гематол. маркерів мешканці Правобереж. та Лівобереж. Полісся близькі до ін. територ. груп українського народу. Разом з тим, у цих регіонах простежуються давні генет. зв’язки з росіянами Верхньої Волги та білорусами. Крім того, існують певні аналогії між гематол. характеристиками поліщуків та деяких прибалт. популяцій. Карпат. обл. охоплює Закарп., Івано-Фр., пд.-зх. р-ни Львів. і більшу частину Чернів. областей. Людність окреслених теренів характеризується найсвоєріднішим у Сх. Європі поєднанням гематол. характеристик. Їй властиві високі частоти гена р (А) (від 27,5 до 35,6 %, у середньому — 29,9 %) і низькі та помірні відсотки гена q (В) (від 11 до 16 %, у середньому — 14,2 %). Спостерігається також пониження частоти резус-негативності. За цими ознаками українці Карпат близькі до молдаван і болгар (включаючи тих, які мешкають на Пд. Зх. Одещини), пн.-сх. румунів, угорців, словаків, в меншій мірі — сербів, боснійців та ін. пд. слов’ян. На думку Є. Данилової, генет. своєрідність українців Карпат зумовлена територ. близкістю цього регіону з Балкан. п-овом, давніми генет. взаємозв’язками з етніч. групами пд.-сх. Європи, спільним з Балканами напрямком мутаген. процесів, зумовленим схожістю ландшафту і відносною ізоляцією окремих невеликих популяцій в гір. місцевості у минулому. Остання область — пд.-сх. — охоплює Причорномор. низовину і Великий Донбас. Для неї характерні: тенденція до підвищення відсотка генів р (А) — до 28,1 %, q — до 17,2 %, відносно висока концентрація гена М (до 67 % у Харків. обл.) й невисока — резус-негативності. Таке сполучення ознак свідчить про те, що українці цієї області зазнали певного впливу давніх іран. (пд.-європеоїд.) та тюрк. (з певною монголоїд. домішкою) компонентів. За гематол. маркерами вони дуже близькі до насел. Ставропол. та Краснодар. країв РФ, значна частина якого є нащадками запороз. козаків. Вплив іран. та тюрк. компонентів на генофонд пд.-сх. популяцій українців відзначала також Р. Старовойтова на підставі аналізу частот гена Нр1 та антигена Gm (1). Водночас вона констатувала відсутність монголоїд. домішки у гематол. комплексі українців Середньої Наддніпрянщини.
Рекомендована література
- Данилова Е. И. Гематологическая типология и вопросы этногенеза украинского народа. 1971;
- Старовойтова Р. А. Этническая геногеография Украины. 1979 (обидві — Київ).
Завантажити статтю
