Геногеографічні області України

ГЕНОГЕО­ГРАФІ́ЧНІ О́БЛАСТІ УКРАЇ́НИ — регіони, ви­окремлені за особливостями роз­поділу еритроцитарних (ABO, Rh, MN) та сироваткових (Hp, Gc, Gm, Tf) cистем крові українців, що їх населяють. Антрополог Є. Данилова виділила в межах України 5 геногеогр. областей, 4 з яких ( центральноукр., поліс., деснян., пд.-сх.) входять до великої сх.-європ., а одна (карпат.) — пн.-балкан.-карпат. зон. Центральноукр. обл. обі­ймає майже всю Середню Над­дні­прянщину, Поді­л­ля й деякі суміжні регіони, людність яких характеризується пере­важа­н­ням гена r (0), тобто першої групи крові (бл. 60 %); від­носно високою варіабельністю гена р (А) — 22–30 %; низькими й помірними від­сотками гена q (В) — бл. 15 %. За цими ознаками українці окресленої зони мають подібність до росіян центр. смуги європ. частини РФ, білорусів, окремих груп поляків. Поліс. обл. охоплює всю Волин., більшу частину Рівнен., Пн. Житомир., Пн. Сх. Львів. і Пн. Терноп. областей. Корін­на людність на­званого регіону характеризується низьким від­сотком гена p (A) — 23,5 %, дещо під­вищеним гена q (B) — 17,9 % і високим в мас­штабах Сх. Європи гена r (0) — 60,3 %. Крім того, їй властиві дещо під­вищена резус-негативність (13,9 %), від­носно високий від­соток генів m (60,5 %) та Hp (47,4 %), занижена концентрація антигена Gm (1). Деснян. обл. включає Черніг. і більшу частину Сум. області. За більшістю гематол. характеристик вона близька до поліс., однак тут дещо вищий від­соток гена r (0) — 63,2 % та антигена Gm (1) і нижчий гена p (A) — 21,2 %, q (B) — 15,6 %, Hp — 44,2 %. Кількість генів m становить 61,2 %, резус-негативність — 12,7 %. Загалом за комплексом гематол. маркерів мешканці Прав­обереж. та Лів­обереж. Поліс­ся близькі до ін. територ. груп українського народу. Разом з тим, у цих регіонах простежуються давні генет. звʼязки з росіянами Верх­ньої Волги та білорусами. Крім того, існують певні аналогії між гематол. характеристиками поліщуків та деяких прибалт. популяцій. Карпат. обл. охоплює Закарп., Івано-Фр., пд.-зх. р-ни Львів. і більшу частину Чернів. областей. Людність окреслених теренів характеризується найсвоєріднішим у Сх. Європі по­єд­на­н­ням гематол. характеристик. Їй властиві високі частоти гена р (А) (від 27,5 до 35,6 %, у середньому — 29,9 %) і низькі та помірні від­сотки гена q (В) (від 11 до 16 %, у середньому — 14,2 %). Спо­стерігається також пониже­н­ня частоти резус-негативності. За цими ознаками українці Карпат близькі до молдаван і болгар (включаючи тих, які мешкають на Пд. Зх. Одещини), пн.-сх. румунів, угорців, словаків, в меншій мірі — сербів, боснійців та ін. пд. словʼян. На думку Є. Данилової, генет. своєрідність українців Карпат зумовлена територ. близкістю цього регіону з Балкан. п-овом, давніми генет. взаємозвʼязками з етніч. групами пд.-сх. Європи, спільним з Балканами напрямком мутаген. процесів, зумовленим схожістю ландшафту і від­носною ізоляцією окремих невеликих популяцій в гір. місцевості у минулому. Оста­н­ня область — пд.-сх. — охоплює Причорномор. низовину і Великий Донбас. Для неї характерні: тенденція до під­вище­н­ня від­сотка генів р (А) — до 28,1 %, q — до 17,2 %, від­носно висока концентрація гена М (до 67 % у Харків. обл.) й невисока — резус-негативності. Таке сполуче­н­ня ознак свідчить про те, що українці цієї області за­знали певного впливу давніх іран. (пд.-європеоїд.) та тюрк. (з певною монголоїд. домішкою) компонентів. За гематол. маркерами вони дуже близькі до насел. Ставропол. та Краснодар. країв РФ, значна частина якого є нащадками запороз. козаків. Вплив іран. та тюрк. компонентів на генофонд пд.-сх. популяцій українців від­значала також Р. Старовойтова на під­ставі аналізу частот гена Нр1 та антигена Gm (1). Водночас вона кон­статувала від­сутність монголоїд. домішки у гематол. комплексі українців Середньої Над­дні­прянщини.

Завантажити статтю