Геоантикліналь
ГЕОАНТИКЛІНА́ЛЬ (від гео… та антикліналь) — лінійні, часто асиметричні підняття земної кори шириною 50–150 км та довжиною до 2000 км. Вони розділяють геосинклінал. системи на структури другого порядку (внутрішні) або розташовуються по її периферії (периферійні). Внутр. Г. (інтерніди, евгеосинклінал. підняття): підняття або фрагменти підняттів, успадковані від поперед. геосинклінал. циклів; внутр. зони геосинклінал. систем, які утворились в період інверсії (характеризуються скороченими потужностями відкладів, переривами та неузгодженнями, слабким метаморфізмом, специф. вулканізмом — андазито-дацитовим і ріолітовим, та інтрузивами кислого ряду). Г. периферійні — ділянки крайових підняттів гірських систем (бордерленд, кордильєра, міогеосинкліналь). До складу Г. входять ускладнюючі їх менші за розмірами антикліналі.
Незначна частина дослідників притримується ін. варіанта значення терміна. З їхнього твердження випливає, що Г. — це структура, протиставлена геосинкліналі (автор терміна Дж. Дана, 1873). У цьому випадку до Г. інколи відносять антеклізу і склепіння платформ. областей (напр., Укр. антекліза — УЩ, Воронез. антекліза), серединні масиви та орогенні пояси на материках і серединні океан. хребти в океанах.
Рекомендована література
- Косыгин Ю. А. Тектоника. Москва, 1969.