Георгієв Еміл Іванов

ГЕОРГІ́ЄВ Еміл Іванов (Георгиев Емил Иванов; 10(23). 01. 1910, м. Шумен, Болгарія — 01. 05. 1982, Софія) — болгарський літературознавець і мовознавець. Брат В. Георгієва. Доктор філологічних наук (1955), академік Болгар. АН (1977). Фахівець з порівнял. слов’ян. літературознавства, Кирило-Мефодієв. проблематики та походження староболгар. (старослов’ян.) абетки. Закін. Софій. муз. академію (Болгар. консерваторія, 1931), Софій. університет (1938), продовжив навч. у Празі, згодом — у Відні, де захистив доктор. дисертацію зі староболгаристики (1939). Учителював у Софії. Працював доцент Університету в м. Скоп’є (Македонія, 1943–44); професор (1947), завідувач кафедри слов’ян. літ-р (1947–76) Софій. університету; керував секцією з порівнял. літературознавства в Інституті літ-ри Болгар. АН (від 1948). Літ. діяльність почав з поезії («Въжеиграч: Лирична поема», 1929; «Песни и поеми», 1934 та ін.), згодом обрав широкий спектр наук. дослідж.: порівнял. вивчення слов’ян. літ-р, історія болгар. літ-ри, болгар.-західнослов’ян. та південнослов’ян. літ. взаємини тощо. Автор фундам. праць: «Славянски литератури в очерки и образци» (ч. 1–3, София, 1949–54); «Ролята на междуславянските литературни връзки в създаването на новата българска литература» // «Славистичен сборник», 1958, т. 2; «Общи закономерности в развитието на славянските литератури» // «Славян. филология», 1963, т. 4; «Общо и сравнително славянско литературознание», София, 1965. У монографіях «Кирил и Методий — основоположници на славянските литератури» (1956), «Кирил и Методий. Истината за създателите на българската и славянска писменост» (1969) всебічно розкрито епоху, в якій творили першовчителі, творці староболгар. культури, підкреслюється значення Болгарії у культур. розвиткові Європи. У деяких публікаціях про поч. слов’ян. писемності («Славянская письменность до Кирилла и Мефодия», София, 1952) відстоює погляд про існування кирилич. письма ще до створення глаголиці.

Завантажити статтю