Геосоціосистема

ГЕОСОЦІОСИСТЕ́МА — складна, функціональна, саморегульована система взаємоповʼязаної єд­ності людської спільноти і навколишнього природного чи антропоген­ного транс­формованого середовища в межах певної адміністративно-територіальної одиниці. Г. виділяють за рівнем життя і характером вироб. від­носин, специфікою викори­ста­н­ня природ. ресурсів і впливу на довкі­л­ля, соц. речовин­но-енергет. та інформ. обміну, взаємодії між внутр. компонентами та ін. Г. Кібернет. памʼя­т­тю й регулятор. блоком Г. є люд. інтелект, накопичений столі­т­тями досвід, що пере­дається від поколі­н­ня до поколі­н­ня живим словом, записаний у будь-якій формі — від клинопису і книги до сучас. компʼютер. при­строїв, на­громаджений у бібліотеч. фондах, архівах, інформ. банках тощо. Найбільшою Г. є соціосфера — глобал. сфера вироб. діяльності людства, що охоплює біосферу, ін. земні сфери й навколоземний косміч. про­стір. У її межах вирізняють між­державні, держ., регіональні (обл., рай. тощо) і локальні (міські, сільські, хутірні) Г. Наявність інтелектуал. регулятора в Г. зовсім не заперечує механізмів саморегуляції біо­тич., екон., соц. та ін. блоків. Живі під­системи, так само як і ін. структурні блоки Г., повністю зберігають свої регуляторні механізми. Осн. зав­да­н­ня регулятора Г. — викори­ста­н­ня інформації про структурно-функціон. організацію всіх під­систем Г., а також організація їх роботи таким чином, щоб внаслідок їх взаємодії забезпечувалося поліпше­н­ня умов життя людей і збереже­н­ня здорового довкі­л­ля. Поня­т­тя «Г.» повин­не стати базовим для планува­н­ня й реалізації про­грами сталого роз­витку на планеті. Остан­нім часом набула роз­витку геосоціосистемологія — наука про Г., їх генезис, закономірності роз­витку, будови й функціонува­н­ня.

Завантажити статтю