Геохронологія
ГЕОХРОНОЛО́ГІЯ (від грец. γῆ — Земля, χρόνος — час і λόγος — вчення) — наука про визначення часу геологічних подій в історії Землі. Розрізняють відносну геохронологію і абсолютну геохронологію.
Відносна геохронологія ґрунтується на визначенні послідовності залягання гірських порід і розвитку органічного світу. При непорушному заляганні осадочних порід нижні шари завжди будуть давніші, а верхні — молодші. Відносний вік гірських порід визначають також за скам’янілими рештками тваринного й рослинного світу. Древніші шари характеризуються більш примітивними вимерлими формами. За допомогою палеонтологічного методу, заснованого на т. зв. керівних формах і характерних комплексах викопних організмів, вдалося побудувати стратиграфічну шкалу поділу гірських порід на еонотеми, ератеми (групи), системи, відділи, яруси і зони.
Абсолютна геохронологія базується на визначенні часу утворення геологічних порід і мінералів у роках на основі їх ізотопного аналізу за допомогою радіологічних методів — калій-аргонового, рубідій-стронцієвого, урано-торієво-свинцевого, гелієвого, вуглецевого тощо. Ізотопний аналіз передбачає, що час, протягом якого відбувається піврозпад того чи іншого ізотопу, є відомим, сталим, без впливу на нього жодних чинників. Геохронологічними еквівалентами стратиграфічної шкали є еони, ери, періоди (див. табл.), а також дрібніші підрозділи — епохи, віки, хрони.
Табл. Геохронологічна шкала
| Еон Еонотема |
Ера Ератема |
Період Система |
Початок (млн р.) |
Тривалість (млн р.) |
|---|---|---|---|---|
| Фанерозойський (тривалість 570 млн р.) |
Кайнозойська (тривалість 67 млн років) |
Четвертинний (Антропоген) |
1,5* | 1,5* |
| Неогеновий | 25 | 23,5 | ||
| Палеогеновий | 67 | 42 | ||
| Мезозойська (тривалість 163 млн років) | Крейдовий | 137 | 70 | |
| Юрський | 195 | 58 | ||
| Тріасовий | 230 | 35 | ||
| Палеозойська (тривалість 340 млн років |
Пермський | 285 | 35 | |
| Кам’яновугільний | 350 | 75-65 | ||
| Девонський | 410 | 60 | ||
| Силурійський | 440 | 30 | ||
| Ордовицький | 500 | 60 | ||
| Кембрійський | 570 | 70 | ||
| Протерозойський (тривалість бл. 2000 млн років) | Вендський | 680** | 110 | |
| Рифейська (тривалість 1080 млн років) |
Верхній рифей (картавій) | 1050 | 350 | |
| Середній рифей (юрматиній) | 1350 | 300 | ||
| Нижній рифей (бурзяній) | 1650 | 300 | ||
| Карельська, або афебійська (тривалість 1000 млн років) |
||||
| Архейський (тривалість понад 1000 млн років |
* За різними даними, від 600 тис. до 3,5 млн р.
** За різними даними, від 620 до 680 млн р.
Вік землі, визначений за ізотопами, становить бл. 4 млрд років, найдавніших архейських порід — 3,5 млрд років. Внаслідок перевідкладення древніх порід абсолютний вік осадочних порід може бути радше істотно завищений, ніж справжній. Тому датування і кореляцію стратиграфічних підрозділів фанерозою здійснюють переважно методом відносної геохронології, а геологічних утворень протерозою і архею — методом абсолютної геохронології. Похибка точності визначення геологічного віку порід збільшується від 10 млн років у мезозойській ері, 20–30 млн років у палеозойській ері, до 100 млн років у докембрії.
Рекомендована література
- Страхов Н. М. Основы исторической геологии. Ч. 1–2. Москва; Ленинград, 1948;
- Бродский А. И. Химия изотопов. Москва, 1957;
- Старик И. Е. Ядерная геохронология. Москва; Ленинград, 1961;
- Геохронология докембрия Украины. К., 1965;
- Геохронология СССР. Т. 1–3. Ленинград, 1973–74.
Завантажити статтю
