Герасименко Володимир Маркович

ГЕРАСИМЕ́НКО Володимир Маркович (1893, Київ, за ін. даними — Катеринославщина — 24. 04. 1975, м. Буффало, шт. Нью-Йорк, США) — військовий діяч. Закін. піхотне юнкер. училище (1916). Під час 1-ї світової війни — поручник рос. армії. Від грудня 1917 — в Армії УНР. Був сотником, командиром ескадрону 1-го Запороз. ім. кошового К. Гордієнка полку кінних гайдамаків, старшиною полку Чорних запорожців. Навесні 1920 брав участь у спільному поході на Київ об’єднаних польс.-укр. військ. Відзначився у серпні 1920 під час оборони м. Замосьць (Польща) від більшовиків як командир 6-го кінного ім.К. Гордієнка куреня 6-ї Січової стрілец. дивізії генерала М. Безручка. Після інтернування мешкав на Волині, де під час 2-ї світової війни організував і очолив кущові відділи самооборони УПА. Урядом УНР в екзилі підвищений до звання генерал-хорунжого. Згодом емігрував до США.

Літ.: Самутин П. Генерал Володимир Герасименко // Вісті комбатанта. 1975. Ч. 3–4; Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття. Л., 1995.

Р. М. Коваль

Рекомендована література

Самутин П. Генерал Володимир Герасименко // Вісті комбатанта. 1975. Ч. 3–4;
Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет українських визвольних змагань: Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ століття. Л., 1995.