Краснокутськ

Визначення і загальна характеристика

КРАСНОКУ́ТСЬК  — селище міського типу Харківської області, райцентр. Краснокут. селищ. раді підпорядк. села Основинці, Ситники, Степанівка, Чернещина. Знаходить­ся на правому березі р. Мерло (притока Ворскли), за 100 км від обл. центру та за 25 км від залізнич. ст. Водяна. Площа 12,48 км² . Насел. 8147 осіб (2001, складає 95,7 % до 1989), переважно укра­їнці. Засн. 1651 як один з опор. пунктів захисту пд. кордонів від татар. нападів. У цей час після Берестец. битви тут оселилися переселенці з Корсуньщини. У наступ. році збудовано острог, а монахами з Корсуня (нині м. Кор­сунь-Шевченківський Черкас. обл.) закладено чол. Петропавлів. монастир. К. тривалий час був сотен. містечком Охтир. полку (до 1765). Краснокут. козаки бра­ли участь у Крим. походах 1687 і 1689 та Азов.-Дніпров. походах 1695–96. У 1709 побл. Красного Кута (саме таку назву мало поселення у 17–18 ст.) відбувся бій між рос. і швед. військами. У 18 ст. — повіт., від 1798 — заш­тат­не місто Богодухів. пов. Сло­­бід.-Укр. (від 1835 — Харків.) губ. 1773 налічувалося 4143 особи. Від 1780 — сучасна назва. 1786 Петропавлів. монастир закрито. Згодом К. — у власності родини Каразіних (з неї походить засн. Харків. університету В. Каразін). Напри­кінці 18 ст. І. Каразін заклав тут парк (нині пам’ятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значення Краснокутський парк).

Наприкін­ці 19 ст. побл. К. відкрито ве­­ликі економії, які спеціалізували­ся на вирощуванні цукр. буряків (нале­жали Каразіним, І. Харито­ненку та ін.). За Всерос. перепи­сом 1897, у К. мешкало 6860 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­­од­­норазово змінювалася. 1923–62 та від 1966 — райцентр. Під час голодомору 1932–33 помер­ло 750 краснокутців. Від 9 жовтня 1941 до 11 серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. 1959 меш­­кало бл. 6,8 тис., 1970 — 7,2 тис., 1979 — 7,8 тис., 1999 — 8,5 тис. осіб. Від 1975 — смт. На тер. парку — залишки монастиря — старовинні печери та підземні ходи заг. довж. бл. 18 км; на одному з його майданчиків — поховання Каразіних (встановлено пам’ятники). Нині працюють ТОВ «Агробуд», птахоферма. У К. — 2 заг.-осв. школи, аграр. ліцей, дит. муз. школа, 2 дитсад­ки; Будинок культури, рай. для дорослих і дит. б-ки; центр. рай. лікарня, СЕС; відділ. 5-ти банків. Виходить г. «Промінь». Пам’ят­ки архітектури: Архангело-Михайлів. церква (1880, УПЦ МП), садиба купців В’юнників (кін. 19 — поч. 20 ст., нині селищна рада). Вста­­новлено меморіал Слави воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — селек­ціонер, еколог М. Гущин, фахівець у галузі авіац. радіотех­ніки О. Зеленський, фахівець у галузі матем. моделювання А. Па­­нішев, вет. лікар А. Собко, фізик Г. Шепельський; письменники та журналісти М. Дашкієв, Борис Ко­­лос (Б. Кабанов), М. Фран­­цужен­­ко; громад. і церк. діяч І. Геращенко; Герої Рад. Союзу В. Вой­­цехович (відзначився під час 2-ї світової війни) та Д. Левченко (льот­­чик-космонавт).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю