Герасименко Юрій Георгійович

Визначення і загальна характеристика

ГЕРАСИМЕ́НКО Юрій Георгійович (20. 10. 1927, Харків — 17. 01. 1985, там само) — письменник. Член СПУ (1956). Закін. Харків. університет (1951). Учителював. Перший вірш надрук. 1944 у г. «Зірка». Автор поет. зб. «Повноліття» (Х., 1952), «Напровесні» (К., 1955), «Круті дороги» (Х., 1957), «Людина на шляху» (К., 1958), «Про Сашка і Дружка» (Х., 1958), «Моїм однодумцям» (Х., 1959), «Земля батьків» (Москва, 1960), «Ми — однолюби» (Х., 1960), «Подих бурі» (К., 1961), «Тарасова зоря» (К., 1962), «Іменем любові» (Х., 1963), «Ясениця» (Москва, 1964), «Лірика» (Х., 1967); фантаст. повісті «Коли вмирає Безсмертний» (К., 1964), зб. фантаст. оповідань «Кожен побачить сонце» (Х., 1965), повісті-казки «Наталка і Великий Вітер» (К., 1967). Написав також кн. літ.-крит. нарисів «Знай високе місце своє» (К., 1979), докум. повість «Ой, видно село» (Х., 1981) та ін. Перекладав твори рос., вірм. і туркм. письменників.

Завантажити статтю