Герасименко Юрій Георгійович
ГЕРАСИМЕ́НКО Юрій Георгійович (20. 10. 1927, Харків – 17. 01. 1985, там само) – письменник. Член СПУ (1956). Закін. Харків. університет (1951). Учителював. Перший вірш надрук. 1944 у г. «Зірка». Автор поет. зб. «Повноліття» (Х., 1952), «Напровесні» (К., 1955), «Круті дороги» (Х., 1957), «Людина на шляху» (К., 1958), «Про Сашка і Дружка» (Х., 1958), «Моїм однодумцям» (Х., 1959), «Земля батьків» (Москва, 1960), «Ми – однолюби» (Х., 1960), «Подих бурі» (К., 1961), «Тарасова зоря» (К., 1962), «Іменем любові» (Х., 1963), «Ясениця» (Москва, 1964), «Лірика» (Х., 1967); фантаст. повісті «Коли вмирає Безсмертний» (К., 1964), зб. фантаст. оповідань «Кожен побачить сонце» (Х., 1965), повісті-казки «Наталка і Великий Вітер» (К., 1967). Написав також кн. літ.-крит. нарисів «Знай високе місце своє» (К., 1979), докум. повість «Ой, видно село» (Х., 1981) та ін. Перекладав твори рос., вірм. і туркм. письменників.
Тв.: Вибране. К., 1973; Поезії. Х., 1977; Мій вітер. Х., 1984; Двоє у світі. Х., 1985.
Літ.: Стрельбицький М. Ствердження авторитету // Прапор. 1980. № 1; Катаєва Р. Вітер надії // Там само. 1984. № 10.
В. П. Павловська
Основні твори
Вибране. К., 1973; Поезії. Х., 1977; Мій вітер. Х., 1984; Двоє у світі. Х., 1985.
Рекомендована література
- Стрельбицький М. Ствердження авторитету // Прапор. 1980. № 1;
- Катаєва Р. Вітер надії // Там само. 1984. № 10.
Людина 
