ГЕРА́СИМОВ Михайло Олександрович (09. 10. 1884, с. Стрельниково Тульс. губ., нині Орлов. обл., РФ — 18. 04. 1966, Москва) — фахівець у галузі виноробства. Доктор сільськогосподарських наук (1941), професор (1944). Член-кореспондент Італій. академії вино­градарства і виноробства (1961). Заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1944). Державні нагороди СРСР. Навч. у Женев. університеті, закін. Моск. університет (1909), де й працював до 1919. Від­тоді — зав. енохім. лаб. винороб. господарства «Абрау-Дюрсо» (Краснодар. край, РФ); від 1923 — у Нікіт. ботан. саду (м. Ялта, нині АР Крим): хімік-винороб енохім. лаб., згодом — керівник н.-д. роботи Крим. зонал. дослід. ст. «Магарач» та завідувач від­ділу вино­градарства і виноробства; 1931–36 — завідувач від­ділу виноробства ВНДІ вино­градарства і виноробства (м. Телаві, Грузія); 1936–38 — гол. інж. Нар. комісаріату харчової промисловості СРСР; від 1938 — на обʼ­єдн. «Голов­вино»; водночас від 1943 — у Моск. технол. ін­ституті харчової промисловості: 1953–66 — завідувач кафедри виноробства. Провів у Криму селекцію місцевих рас чистих культур дріжджів. Ви­вчав вплив сірчистого ангідриду на броді­н­ня вин. Вперше в історії вітчизн. виноробства дослідив процеси ви­зріва­н­ня і старі­н­ня вина; започаткував ви­вче­н­ня про­блеми викори­ста­н­ня тепла і холоду у виноробстві; проводив термічну обробку вин з метою при­скоре­н­ня їхнього ви­зріва­н­ня. Об­ґрунтував причини недобродів вин і за­пропонував способи їхнього усуне­н­ня, а також способи раціоналізації виробництва в умовах пд. берега Криму.