ГЕРАСИМО́ВИЧ Володимир Денисович (Деонізі­йович) (псевд. і крипт.: Василь Трохимович, Кирик, Шпирка, В. Г., Г-ч, В.; 01. 10. 1870, м. Золочів, нині Львів. обл. — 14. 08. 1940, с. Терпилівка, нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл.) — письмен­ник, етно­граф, релігійний діяч. Закін. теол. факультет Львів. університету (1892). Був священиком на Тернопільщині, від 1899 — у с. Терпилівка. З числен. фольклорно-етногр. роз­відок Г. опубліковано «Народні звичаї, обряди та пісні в селі Крехові Жовківського повіту» (ж. «Правда», 1893, 1894). Автор оповідань «Домовик» («Неділя», 1895, 21 трав.), «Візитація» (1924); пʼєс «Воєн­ні промисловці» (1917), «Мамона» (1922), «Бантикур умер» (1924), «Клопоти війта Смоктуна» (1934), «На колесі щастя» (1936), опубл. у період. ви­да­н­нях. У них із симпатією змальовував життя і звичаї сільс. трудівників, висміював урядовців, лихварів, осуджував неробство, пияцтво. Пере­клав окремі твори Л. Толстого («Крейцерова соната», 1902), І. Тургенєва («Перша любов», 1910), М. Салтикова-Щедріна, Е. Ро­стана («Самарянка», 1930), К. Райса та ін. Був зна­йомий з І. Франком, О. Маковеєм, Т. Бордуляком, В. Гнатюком, Ф. Ржегоржем.